Часи, коли саме лише слово «радіація» наводило на людей панічний страх, минули назавжди. Радіація стала такою ж складовою частиною нашого життя, як брудні тротуари і темні вулиці. Тисячі людей продовжують жити на радіаційно забрудненій території, бо ніде більше жити або не можуть, або не хочуть. Перевірка харчів чи матеріалів на радіоактивність поступово перетворилась на формальність. Що згорить — то не згниє, — справедливо вирішили українці, викинувши з голови зайві радіаційні забобони. Бо крім уникнення радіаційного зараження у нашої людини стільки проблем, що вони відсувають невідому небезпеку подалі, щоб не згадувати.
Не такі люди в цивілізованій Європі. Тій самій, з якої нам вагонами постачають «дешевий одяг», аби українець ХХІ століття радісно носив дешеву куртку, що не сподобалась бельгійському безробітному. Вони там у своїх європах так дбають про здоров’я, ніби навколо натовпами ходять зловмисники з отруєним м’ясом чи несвіжою капустою. Переплачують у спеціальних магазинах за екологічно чисті харчі, дбають про викиди автотранспорту і таке інше. А чистота у них в окремих місцях така, що забруднення просто шукати треба. Ось і шукають з дозиметрами та іншими приладами. Саме завдяки Європі ми довідались про небезпеку від ялинок з нашого базару. Із далекого Лондона радіо Бі-Бі-Сі повідомило нам про це. Як не повідомити, якщо і в Лондоні, і в київському корпункті найбільшого радіо в світі на українській службі працюють винятково наші співвітчизники. Пропрацювали і просякли непомітно їхньою чистотою та бажанням жити дуже довго. До відмови від алкоголю та тютюну і пробіжок навколо офісу в обід у наших «британців» справа поки щ о не дійшла. А ось радіації вони ще бояться. Якщо не вони, то їхні роботодавці. Тому і повідомили. Дивна виходить картина — торгівля радіаційно забрудненими ялинками в Рівному нікого не цікавить, окрім британського радіо. Це на перший погляд. Коли ж подивитися на подію нормально, а не з Лондона, то може, і справді не варто галас піднімати? Дійсно, є заборона вивозити з території радіаційно забруднених районів Житомирської області деревину. А чим топлять свої грубки житомирські поліщуки? З Британії їм дрова присилають? А що їдять на перше, друге та третє? Британські бульбу та сало чи свої, вирощені та вигодовані на забрудненій радіацією землі? Тому і галас піднімати якось не виходить. Бо коли вже через сотню-другу новорічних ялинок із радіацією волати на ввесь світ, то треба йти далі й говорити про те, як живуть люди на території, де британець з’явиться хіба що у стерильному скафандрі, застрахувавши перед цим все своє майно та біржові акції. Мовчить про це Бі-Бі-Сі. Знає, що не допоможуть нам у цьому ні Європа, ні Америка. Тільки ми самі виживемо на нашій землі, збираючи гриби та ягоди, полюючи звірів і птицю у забруднених цезієм чи ще чим лісах. Ми всі з 1986 року трохи світимося від радіації. Хто більше, хто менше. І ялинки у нас такі. Якщо маєте поблизу дозиметр, заміряйте фон від своєї ялинки. А заодно від всього іншого, що оточує вас у будинку й довкіл. Світлих вам свят!
