Існує безліч казок та приказок, у яких із різним ступенем дотепності доступно пояснюється різниця між своїм і чужим. Те, що своє ближче, вже ніким не обговорюється. Хоча були часи, коли учителі казали учням у школах цілком протилежне, причому за дуже маленьку зарплатню. Врешті ці вчителі або вже не живуть, або не вчать, або вчать протилежного.
Не пояснюють вони лише того, що чуже, за певних умов, може бути набагато вигіднішим за своє… Та досить вже передмов — перейдемо до подій та, перепрошую, фактів. У Рівному, на правому березі активно загниваючого каналу річки Усті, паралельно тривають одразу два будівництва. Перше у вигляді реконструкції міського стадіону «Авангард» здійснюється вже другий рік, друге у вигляді житлового будинку на дев’ять поверхів на краю промтоварного ринку ще як слід не починалося. Пропоную вгадати, яке з двох завершиться швидше. Аби легше було думати, даю підказку — стадіон будують за бюджетний кошт, а будинок за власний. Власнику треба якнайшвидще звести дім і продати квартири щоб отримати гроші. А місту можна будувати той стадіон вічно — гроші у бюджеті не переведуться ніколи! Подумали? Я теж з вами згоден — житловий будинок вже продає квартири, а за рік потужні перфоратори перших власників квартир вже ламатимуть зведені будівельниками перегородки. Щодо стадіону, то його введення в дію ще не один раз відкладатимуть, посилаючись на погоду, на погані ґрунти, на конструктивні недопрацювання проекту і, що головне, — на нестачу коштів. Скажете, що тут немає нічого складного — своє завжди та всюди робиться швидше і краще і дешевше за чуже. Згоден, проте є одна деталь — підрядні будівельні організації чомусь чубляться за право зводити саме чуже, а не своє. Власне, і тут загадки немає — все зрозуміло. Тому не буду далі переливати з пустого в порожнє і доводити очевидні речі. Лише запропоную вчителям шкіл, гімназій та коледжів, викладачам політекономії місцевих університетів, іншим педагогам і просто батькам, що хочуть навчити дітей чогось розумного, закласти спостереження за двома згаданими об’єктами у програму навчання. Років так на п’ять. Поки поряд із стадіонним довгобудом споруджуватимуть спочатку одну дев’ятиповерхівку, потім другу, потім третю, потім четверту, потім п’яту… Просто приводьте учнів та студентів і показуйте. Оце, дітки, своє, а оце — чуже, яке ще довго-довго будуватимуть за наші з вами гроші…
