187 злочинців з різних регіонів України, які відбували покарання у виправних установах Рівенщини, потрапили під цьогорічну амністію, приурочену до 60-річчя Перемоги. 146 з них мали бути звільненні, а 41 — наполовину скорочені терміни невідбутого покарання. Спецпрокурор Василь Овдіюк повідомив «РВ», що суди вже розглянули 183 справи засуджених, 136 з них — звільнено, 38 — скорочено терміни відбування покарання, а до 9 злочинців суди амністію не застосували, 5 з них — через те, що ті були злісними порушниками режиму, а 4 засуджених самі відмовились скористатись амністією, бо й так мають вийти незабаром на волю. Історія одного з тих, хто скористався амністією, вразила і прокурора, і суддю, і нас. Рівенський районний суд скоротив термін обмеження волі священику з Волині, який відбував покарання у Городку. Він потрапив туди за розбещення неповнолітніх.
…У вересні минулого року священик Петро приїхав своїм ВАЗом в одне з сіл Ратнівського району. Господарів вдома не було, лише діти. Вони й сказали, що батько працює в полі. — Йдемо зі мною до машини, я вам гостинців привіз, — сказав священик дівчинці. І вона пішла за гостем. Петро дав їй пачку вафель, сказав віднести їх братику. Дитина так і зробила. Священик запропонував дівчинці погратись з ним у «схованки». Зоя згодилась. Він відвів її за стіжок сіна. Запитав, скільки кілограмів дівчинка важить. Підняв дитину, щоб перевірити вагу. Потім, посміхаючись, запропонував, аби вона… підняла його. — А знаєш, щоб краще зважитись, треба лягти на землю, — запропонував їй. Зоя так і вчинила. Священик підняв її плаття, зняв трусики, роздягнувся сам і ліг на дитину. Став її цілувати. — Від його ваги в мене заболів живіт, він чимось твердим торкався моєї ніжки, — розповість згодом батькам дівчинка. Зоя не розуміла, що хоче від неї священик, стала плакати, кричати, намагаючись вирватись з його брудних рук. Це й почув її братик, отож священик був змушений забиратись геть. Він одягнувся, дав дітям вафлі і поїхав . Коли діти розповіли про дивний візит до них священика, ті вирішили поскаржитись на нього у міліцію. Та радикальніше вчинив дідусь скривдженої дівчинки. Він схопив сокиру та побіг шукати отця. Дружина побігла слідом, намагаючись заспокоїти розлюченого чоловіка. Дороги святого отця та дідуся Зої перетнулись на шляху. І священик збив чоловіка своїм автомобілем, не чекаючи, доки той вдарить сокирою по капоту авто. Не надавши допомоги травмованій людині, як полохливий заєць, втік з місця пригоди. Згодом, виправдовуючись, скаже, що збив випадково, тільки тому, що намагався… об’їхати калюжу. Звістка про розваги 39-річного священика, який скривдив семирічну дівчинку, миттю облетіла навіть сусідні села. Інша дівчинка, почувши про історію з Зоєю, розповіла своїй мамі, що і з нею святий отець повівся зле. Коли у 2003 році збирала з подружкою у лісі ягоди, зустріла священика, який їхав лісовою дорогою на своєму авто. Побачивши дівчаток, Петро загальмував. Вийшов і запропонував їх підвезти, в обмін на те, щоб назбирали йому ягід. Ті згодились і сіли в салон його авто. Та несподівано ВАЗ забуксував. — І священик попросив, щоб я пішла з ним у найближче село, щоб там знайти трактора, і той витягнув машину. Я пішла, а подружка залишилась стерегти машину. Він став мене питати, скільки я важу, а тоді поклав на землю, зняв з мене штани та трусики, те ж зробив і сам. А потім став мене цілувати та облизувати все тіло, — розповіла дівчинка мамі. Їй вдалося вирватись та втекти. Петро її наздогнав та став просити, щоб нікому не розповідала про те, що сталось, пообіцяв, що купить за мовчанку солодощів. А подружка розповідала, що священик якось цікавився в неї, чи вміє цілуватись. Після спілкування з міліціонерами кривдник дівчаток прийшов з дружиною до їхніх батьків та став благати про прощення, вмовляв, щоб забрали заяви з міліції. Та ті цього не зробили. І священик потрапив на лаву підсудних. — Суд врахував, що у священика на вихованні є троє дітей, він позитивно характеризувався по місцю роботи, отож обрав покарання, не пов’язане з позбавленням волі. За ч.2 статті 156 Кримінального кодексу України за розбещення неповнолітніх Петра було засуджено до року та шести місяців обмеження волі, за ч. 1 статті 286— ї — за порушення правил безпеки дорожнього руху — до року обмеження волі. Петро має заплатити 500 гривень збитків дідусю скривдженої дівчинки та оплатити послуги адвокатів потерпілих, — розповів «РВ» спецпрокурор Василь Овдіюк. На своєму авто засуджений приїхав у Городок, сподіваючись, що лише стане там на облік та повернеться додому. Та коли почув у відповідь, що півтора роки мусить прожити у колонії, мало не зомлів. Якби не амністія, то волинський священик сидів би й досі там. Увесь цей час поводився мовчазно й сумирно, кажуть, навіть гріхи відпускав поселенцям. Та коли зайшов в райсуд, представився не за прізвищем, як це зазвичай роблять злочинці, а святим отцем, зухвало заявивши, що сану його церква не позбавила.
