Парламент ухвалив свій кошторис, яким визначалося, куди конкретно мають бути витрачені 875 мільйонів, виділені коштом платників податків на утримання законодавчого органу країни. Але, за недивним збігом обставин, сам кошторис перед голосуванням не було роздано депутатам для ознайомлення. Розподіл цієї частини публічних фінансів відбувся так само, як і ухвалення всього державного бюджету — без обговорення. І сам кошторис, ухвалений Верховною Радою, так і не був оприлюднений. Його не побачили ані депутати, ані громадськість. На сайті парламенту було вивішено лише проект постанови, що складається з одного речення: «Верховна Рада постановляє затвердити кошторис Верховної Ради на 2010 рік (додається)». Але сам додаток так і залишився секретом. «Українській правді» вдалося дістати документ з власних джерел. Власне, чи не вперше суспільство може дізнатися, з чого складаються витрати одного з двох вищих органів державної влади і які саме пільги вони записують собі коштом платників податків.
Отже, на здійснення повноважень парламенту законом про бюджет передбачено 875 мільйонів гривень, з яких 810 мільйонів — загальний фонд, 65 мільйонів — спеціальний. Попри економічну кризу, кошторис 2010 року по загальному фонду збільшився на 115 мільйонів гривень. Розмови про скорочення видатків у зв’язку зі скрутним становищем у державі так і залишилися стрясанням повітря. Основна стаття бюджету парламенту має закамуфльовану назву — «Здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради». За цим словосполученням — гроші, які витрачаються на оплату праці депутатів. Фактично це — узаконений соціалізм, який депутати не збираються собі скасовувати. Так, річний фонд зарплати депутатів становить 104 мільйони 115 тисяч 990 гривень. Саме таку суму в 2010 році платники податків мають надати своїм 450 обранцям за вірну службу народу. Середня зарплата рядового депутата становить 17 425 гривень, тобто більше 2 тисяч доларів. Причому сам оклад дорівнює лише 6 109 грн. Все інше — це надбавки за «особливий характер роботи та інтенсивність праці», а також премія. Якщо депутат обіймає посаду голови комітету або лідера фракції, йому передбачена премія з більшим коефіцієнтом. Окремо деяким депутатам належить доплата за науковий ступінь, почесне звання і знання іноземної мови. Окрім того, один раз на рік депутати отримують так звану «Матеріальну допомогу на оздоровлення», яка передбачена в розмірі двох зарплат. Тобто в середньому на літо кожен депутат має одержати ще 35 тисяч гривень. Загалом на статтю «депутатське оздоровлення» в бюджеті закладено 17 мільйонів 352 тисячі 665 гривень. Також у розділ «Здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради» записано пункт «Грошова допомога депутатам минулих скликань при виході на пенсію». Як з’ясувалося, 44 особи в державі — колишні депутати щомісяця отримують по 6 109 гривень. Загалом річні витрати на це становлять 3 мільйони 225 тисяч 552 гривні. Ще більш цікавий пункт — «Збереження зарплати колишнім депутатам». 115 особам в державі передбачено щомісяця отримувати по 8 835 гривень, тобто половину зарплати нинішнього депутата. На такому забезпеченні вони перебуватимуть до досягнення пенсії, якщо вважатимуться особами, які... не можуть працевлаштуватися. Вірити в те, що 115 колишніх депутатів після закінчення каденції не змогли знайти собі роботу, залишаємо на розсуд читачів. Можливо, дехто формально вважається безробітним, а сам тихенько займається бізнесом, не оформлюючись на роботу. Бо в цьому немає жодної потреби. Оскільки колись він був обраний до Верховної Ради і тепер пожиттєво матиме утримання з бюджету. Загалом на потреби «збереження зарплати колишнім депутатам» в бюджеті 2010 року передбачено 12 мільйонів 192 тисячі 300 гривень. Усі ці пільги визначені законом «Про статус народного депутата». Позбутися їх — це повноваження самих депутатів, які мають лише ухвалити зміни до закону. Але руки ніяк не доходять — бо язик зайнятий розмовами про скасування преференцій. Також кошторис передбачає матеріальну допомогу сім’ям померлих депутатів. Кожна така родина депутатів цього скликання отримає 70 тисяч гривень за рік, депутатів минулого скликання — 35 тисяч гривень на рік. Загалом на підтримку сімей померлих депутатів передбачено в 2010 році 918 тисяч 840 гривень. Копійка до копійки, набігло 137 мільйонів. Саме стільки в бюджеті передбачено на виплати колишнім та нинішнім депутатам. Ще близько 18 тисяч гривень на місяць депутати мають для своїх помічників-консультантів. Загалом за рік — 96 мільйонів 165 тисяч гривень. Також за кошторисом кожен депутат може отримати відшкодування вартості путівок до санаторіїв. Якщо це санаторій, підвідомчий Верховній Раді — то це 5 тисяч гривень, якщо не підвідомчий — то 4 тисячі. Депутат має право на відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням повноважень, в сумі 17 425 гривень щомісяця — тобто фактично отримувати другу зарплату. І це — ще не повний перелік депутатського пакета. Народний обранець може здійснювати безоплатний проїзд в розмірі квоти 26 800 гривень на рік. Цю статтю збільшено втричі — минулого року на ці потреби нардеп міг витратити 9 200 гривень. Крім того, кожен депутат в межах Києва може безкоштовно скористатися автомобілями з гаража Верховної Ради протягом 25 годин на місяць. Кошторис передбачає навіть таку абсурдну, здавалося б, річ, як користування залом офіційних делегацій. Для того, щоб депутат не стояв у загальній черзі в аеропорту, а з комфортом очікував посадки, йому зарезервовано в бюджеті поточного року 1 700 гривень на рік. Причому цю статтю в 2010 році збільшено на 30%. 1 700 гривень на перший погляд — небагато. Але якщо помножити на 450 депутатів, то виходить 765 тисяч гривень. Просто за те, щоб не провести зайвих 10 хвилин зі своїми співвітчизниками. На цьому фоні соціалістичного щастя неочікувано виглядає те, що у кошторисі не передбачена ще одна популярна серед депутатів тема — придбання або будівництво житла. Грошей на це в 2010 році не заплановано. Інші видатки парламенту мають не персоніфікований, а начебто загальний характер. Тобто враховують потреби не кожного депутата, а їх загалом. Але також не всі витрати зрозумілі. Наприклад, у кошторисі парламенту передбачено 4 мільйони 250 тисяч гривень — більше півмільйона доларів! — на заміну двох табло системи «Рада». Яка в цьому потреба — загадка, адже ті, що працюють зараз, були встановлені п’ять років тому і явно не вичерпали свій ресурс. Так, є у кошторисі парламенту стаття «організація офіційних прийомів Верховної Ради». На неї передбачено 2 мільйони 304 тисячі — на 612 тисяч більше порівняно з 2009 роком. Збільшено на 1,8 мільйона гривень видатки в розділі «візити депутатів за кордон». Тепер на ці потреби буде витрачено 7 мільйонів гривень — майже мільйон доларів. Переважна частина цих грошей — це перельоти спікера чартерним літаком. Є у Верховній Раді ще такий підрозділ, як «Автобаза». Її бюджет у 2010 році становить 33 мільйони гривень «загального фонду» плюс 3 мільйони «спеціального». Причому видатки в поточному році збільшено на 10 мільйонів порівняно з попереднім. Також не можуть жити депутати без власних санаторіїв. На утримання «Дюльберу» та «Нижньої Ореанди» в 2010 році буде виділено 7,2 мільйона гривень «загального фонду» та 60,5 мільйона зі «спецфонду». Попри безперервні розмови про кризу, Верховна Рада вирішила не чекати з реконструкцією своєї будівлі комітетів на вулиці Садовій, 3. Очевидно, всі лікарні та школи в Україні вже відремонтовано. Тож на здійснення надбудови і прибудови до парламентської споруди заплановано 26 мільйонів 399 тисяч державних гривень. Нардепи вирішили збільшити видатки на інформацію про себе. Стаття «Висвітлення діяльності Верховної Ради через засоби телебачення і радіомовлення» становить 11,8 мільйона гривень. Це на 5,5 мільйона вище від показника 2009 року. Переважна частина цих грошей іде на канал «Рада», який окрім прямих трансляцій сесійних засідань, робить окремі передачі, що часто перетворюються на рекламу Литвина та його блоку. Якщо наявність парламентського телеканалу є нормальним явищем в демократичних країнах, то депутатська газета і журнал в сучасному світі видаються вже пережитком минулого. На фінансову підтримку газети «Голос України» і журналу «Віче» передбачено фінансування на рівні 2009 року — 13 мільйонів 48 тисяч. Життєва необхідність існування цих друкованих органів незрозуміла. Хтось чув про резонансну суспільно важливу дискусію, започатковану «Голосом України» або «Віче»? Автор цих рядків такого не пам’ятає. В сучасному світі онлайн-періодики ці видання вже перестали бути і джерелом поточних новин. Так, закони набувають сили після офіційної публікації. Але для цієї місії достатньо іншої державної газети — «Урядового кур’єра». Окрім того, офіційно оприлюднювати законодавчі акти, що набирають чинності, можна через веб-портал парламенту. Розвиток Інтернету вже на достатньому рівні. Якщо газета і журнал потрібні депутатам для публікації власних роздумів про порятунок України, то діяльність цих видань також можна перевести в Інтернет. Це в рази зменшить видатки на утримання. Іншими словами, зменшити кошторис парламенту на сотню мільйонів гривень — це досяжна мета. Все у руках самих депутатів. Більшість питань регулюється законами, які вони легко можуть змінити. Для цього слугам народу достатньо відмовитися від аномальних за європейськими мірками пільг, державних санаторіїв та майданчиків для безкоштовного піару. Було би бажання зробити це, а не лише поговорити про злиденний електорат.
