Деніел Кіз досить довго був відомий українському читачеві лише завдяки своєму magnum opus «Квіти для Елджернона», але минулого року видавництво «Клуб сімейного дозвілля» переклало його роман про хлопця, який мав у своїй голові 24 особистості. До написання книги «Таємнича історія Біллі Міллігана» письменника запросив сам головний герой.
У медичній літературі хвороба головного героя називається «дисоціативний розлад ідентичності» або ж «розлад множинних особистостей». У 70-х роках минулого століття в США підтверджених випадків захворювання на цю хворобу було дуже мало. Головного героя схопила поліція через підозру в кількох зґвалтуваннях, але, на щастя, йому трапилися адвокати, які вирішили докопатися до істини. І вони, і запрошена для обстеження психіатр, і згодом навіть прокурор спочатку думали, що молодик прикидається хворим. Але побачивши все на власні очі та поспілкувавшись із його особистостями, всі вони приходили до висновку, що хлопець таки хворий на цю рідкісну недугу.
Практично всі, хто не мав контакту із Біллі згодом у клініках, вважали його геніальним симулянтом. Але ті, хто із ним спілкувався, бачили, що він справді хворий та потребує лікування. Таким пацієнтам можна допомогти, якщо розпізнати усі особистості, познайомити їх, а потім поступово поєднати усіх їх в одну. Але це тривалий та складний процес.
Ця історія про сімейні драми, які довели батька Біллі до самогубства. Потім вітчим був настільки жорстоким зі своїм пасинком й так глумився над ним, що психіка хлопця не витримала, відбулося розщеплення його цілісної особистості на 24 уламки.
Ця історія також про суспільну думку, яка в процесі лікування стала ледь не фатальною для Біллі Міллігана. Тут потрібно також пояснити, що ставлення американців до такого злочину, як зґвалтування, надзвичайно негативне. І те, що в певний момент прогресу лікування головному герою дозволили без нагляду вийти із клініки в місто, викликало величезну хвилю збурення у жовтій пресі та у політиків-популістів. Від наклепів та закидів у газетах частково сформована особистість знову розщепилася на 24 уламки та згодом головний герой ледь на наклав на себе руки.
Також у цій книзі йдеться про суддівську систему, яка може працювати за буквою закону, а може, від сформованої популістами суспільної думки, закривати очі на певні норми навіть у США. Через це Біллі Міллігану довелося провести більше двох років у психіатричній клініці строгого режиму, лікарі якої не визнавали його захворювання, що надзвичайно негативно вплинуло на головного героя.
Також ця історія про велику людяність тих, хто допомагав Біллі протягом усього періоду лікування: психіатрів, адвокатів, медичного персоналу. Часто вони ставили під удар свої сім'ї та кар'єру заради того, щоб допомогти пацієнту вилікуватися. Комусь вдалося зберегти свою професійну репутацію, хтось втратив сім'ю. Але вони підтримували головного героя і в моменти, коли він одужував, і коли гірше, здавалося б, вже бути не може.
Цей роман не був би написаний без співпраці цілісної особистості — Учителя, який мав спогади усіх розщеплених уламків. Це не вигадана байка, а історія життя справжнього хлопця, який у несвідомому віці постраждав від вітчима-збоченця та мусив самотужки давати раду своїм множинним особистостям. Також вона про людяність тих, хто допоміг герою повірити в себе та у те, що він може одужати.
