Рік тому зненацька виявили зникнення важливих речових доказів у скандальній кримінальній справі про отруєння Віктора Ющенка. Джерела «Сьогодні» у СБУ розповіли, що пробірки й інші речдоки, що підлягали долученню до матеріалів справи, ще наприкінці 2005-го з якихось невідомих міркувань розбили і знищили у внутрішньому дворику Секретаріату Президента, а зразки крові Віктора Андрійовича вилили в унітаз одного з туалетів того ж будинку на Банковій. Обставина, що позбавляє слідство найважливіших доказів, спонукала Генпрокуратуру офіційно звернутися до Ющенка з проханням повторно здати аналізи крові на наявність діоксину вже в українській лабораторії і тим самим усунути розбіжності в результатах досліджень, проведених за кордоном — у Бельгії, Великобританії і Німеччині.
Жорстокого вбивцю видали шкарпетки, а отруйницю дітей — підвіска Рік тому зненацька виявили зникнення важливих речових доказів у скандальній кримінальній справі про отруєння Віктора Ющенка. Джерела «Сьогодні» у СБУ розповіли, що пробірки й інші речдоки, що підлягали долученню до матеріалів справи, ще наприкінці 2005-го з якихось невідомих міркувань розбили і знищили у внутрішньому дворику Секретаріату Президента, а зразки крові Віктора Андрійовича вилили в унітаз одного з туалетів того ж будинку на Банковій. Обставина, що позбавляє слідство найважливіших доказів, спонукала Генпрокуратуру офіційно звернутися до Ющенка з проханням повторно здати аналізи крові на наявність діоксину вже в українській лабораторії і тим самим усунути розбіжності в результатах досліджень, проведених за кордоном — у Бельгії, Великобританії і Німеччині. Але досі ГПУ не одержала ані згоди екс-президента повторити судово-медичну експертизу, ані виразної мотивації відмови. Це виглядає досить дивно на тлі попередніх заяв потерпілого про те, нібито йому відомі виконавці його отруєння та інші деталі. Все йде до того, що рано чи пізно справу припинять за відсутністю події злочину. Немає речдоків — не буде і винних, а значить і вироку. І вся історія, про яку потроху почали забувати, у підсумку просто виявиться мильною бульбашкою. ”Сьогодні» дізналася про закулісся пошуків речдоків нашими правоохоронцями: про докази, без яких ані отруєння, ані вбивство, ані ДТП, ані рядова квартирна крадіжка не можуть вважатися розкритими, оскільки саме речдоки допомагають встановити істину.
Речдоки зберігають у металі ”Колись визнання людиною своєї вини вважалося царицею доказів, — говорить заступник начальника Головного слідчого управління МВС України, кандидат юридичних наук Олег Татаров. — Тобто якщо когось змусили обмовити себе і він зізнавався в тому, чого не скоював, розслідування припиняли і виносили обвинувальний вирок. Тепер такого немає, а ключова роль у встановленні істини часто належить саме речдокам». Цікаво, що речовим доказом може стати що завгодно — навіть літак, а вийти на слід злочинця часом допомагають... звичайні шкарпетки! Речдоки, відповідно до статті 78 КПК, — це предмети, що були знаряддям злочину або об’єктом злочинних зазіхань, зберегли сліди злочину, а також гроші, цінності, інші речі, нажиті злочинним шляхом, та інші предмети, що можуть допомогти розкрити злочини, виявити винних, спростувати обвинувачення або пом’якшити відповідальність. «Доведення по кримінальній справі — процес дуже складний, — продовжує Татаров. — Правоохоронні органи, і в першу чергу слідчий, зобов’язані встановити місце і час скоєння злочину, особу або осіб, що його скоїли, обтяжуючі й пом’якшуючі обставини». Кожен речдок — носій визначеної інформації, що сприяє розкриттю злочину, коли йде мова про крадіжку гаманця чи замовлене вбивство. Під час огляду місця події речдоки вилучають і зберігають в металевих шафах або спецкімнатах, які є при кожному райвідділі й управлінні міліції. Після огляду, складання протоколу і винесення постанови слідчий долучає речдоки до матеріалів кримінальної справи. Щоб не загубити речдоки, щоб їх не вкрали і не знищили (таке бувало), МВС разом із ГПУ, СБУ, Верховним судом, ДПА і Судовою адміністрацією розробило інструкцію про те, як вилучати, вести облік, зберігати речдоки, передавати їх органам дознання, досудового слідства і суду. Цей документ, на думку Олега Татарова, посилив відповідальність слідчих та інших виконавців за порушення, і їх останнім часом помітно зменшилося. Можливо, не всі знають, що вилучені в злочинців викрадені гроші і цінності, долучені до матеріалів кримінальної справи як речдоки, повертаються власникам тільки після винесення вироку (у Росії нещодавно такий порядок скасований), а от наркотики, психотропні препарати, холодна зброя, інші предмети, що перебували в незаконному обігу, поверненню не підлягають і знищуються в присутності спецкомісії.
Іл-62 аль-Файєда в «Борисполі» Іноді речовими доказами у кримінальних справах визнають транспортні і пасажирські літаки, судна і цілі потяги. Кілька років тому таким речдоком був визнаний дальньомагістральний повітряний лайнер Іл-62М єгипетської авіакомпанії, який прилетів в Україну для ремонту, але вчасно не був повернений замовнику, і його заарештували як предмет контрабанди. Літак цей, який колись возив лідера Східної Німеччини Еріха Хонеккера, а потім бойфренда принцеси Діани Доді аль-Файєда, довгий час стояв на приколі в Бориспільському аеропорту, поки єгиптяни не зробили крок у відповідь, заарештувавши в Суецькому каналі відразу чотири наших сухогрузи. Після тривалих дипломатичних і судових розглядів скандал з труднощами вдалося погасити — араби одержали літак, а ми — судна. Схожий випадок розслідувала Служба безпеки України. У Крим з Вірменії прибув літак Ан-72-100, його оформили як тимчасово завезений, але СБУ побачила в цьому підступ і кваліфікувала як контрабанду. Лайнер долучили до кримінальної справи як речдок, а главу української авіакомпанії засудили до 3,5 року з конфіскацією. На залізниці, траплялося, затримували і вагони з зерном без документів, і цілі склади з вантажами, що швидко псуються. Борці з економічною злочинністю долучали потім ці речдоки до матеріалів кримінальних справ.
На злочинця виведе крапелька крові і мобільник B Головному слідчому управлінні МВС України «Сьогодні» розповіли про тяжкі й особливо тяжкі злочини, розкрити які допомогли важливі речдоки. Минулої зими в чергову частину Заводського райвідділу міліції Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшло повідомлення про зниклу 9-річну дівчинку. Мати заявила, що дочка пішла в магазин за продуктами і не повернулася. Було порушено кримінальну справу, почалися пошуки, однак дівчинку знайшли мертвою, зі слідами насильства... Під підозрою опинився співмешканець матері, але він заперечував причетність до злочину, та й жінка запевняла, що той ввесь час був з нею. Здавалося б, алібі гарантоване. Але експерти знайшли на білизні дівчинки три маленькі крапельки крові. Було призначено ДНК-дослідження, яке показало, що це кров підозрюваного. Він зізнався, що спершу поглумився над жертвою, потім убив її і тіло викинув у сміттєвий бак. А співмешканку попросив нікому нічого не говорити. Зараз обоє чекають вироку, знаходячись у СІЗО. У Кіровоградській області в місцевому продмазі було встановлено банкомат. Через дах, скориставшись відсутністю сигналізації, всередину проник зловмисник і, вирізавши болгаркою задню стінку банкомату, викрав звідти 150 тисяч гривень. Побачивши крадіжку, працівники міліції викликали кінологів і пустили по сліду службового собаку. Той взяв слід і вивів до приватного будинку, обшук у якому, щоправда, хоч і не знайшов грошей, зате виявив велику партію наркотиків. Поки йде слідство, господар будинку заперечує зв’язок зі зламом банкомату, але час покаже, правду він говорить чи ні. А в Харцизьку Донецької області розкрити вбивство неповнолітньої допоміг мобільний телефон. Було встановлено коло осіб, що знаходилися у визначений час неподалік від дівчини і телефонували їй. А з-під нігтів потерпілої вилучили мікроскопічний фрагмент шкіри, який вона, опираючись, здерла зі свого кривдника. ДНК-аналіз підтвердив, що злочин вчинив один з тих, хто потрапив у число підозрюваних. Він вже арештований і буде відповідати по суду. У ГСУ говорять, що на допомогу слідчим і експертам все частіше приходить наука, а в розкритті злочинів акцент робиться на сучасні технології. От тільки експертизи досить дорогі і тривають, буває, місяцями.
Убивцю видав почерк Речдоками можуть стати не тільки недопалок сигарети, забутий на місці злочину, або сліди пальців на ручці дверей. Часом проливають світло на ті або інші кримінальні події зовсім несподівані речі. Колишній держсекретар МВС України Олександр Гапон пригадав випадок зі своєї міліцейської роботи в райвідділі Харкова. Одного разу, щоб встановити обставини гучного вбивства, довелося перевірити, не багато не мало, 36 тисяч(!) заяв про прийом на роботу на великому промисловому підприємстві, звідки надійшов анонімний лист (його долучили як речдок). І таки по почерку вийшли на злочинця! Інший епізод стосувався нашумілої кримінальної справи про підпільний бордель, чиїми клієнтами були високопоставлені партноменклатурники і керівники правоохоронних органів міста. А допоміг задокументувати злочини знайдений під час обшуку речдок — журнал, куди жриці кохання скрупульозно вносили відомості про кожного відвідувача і сплачену суму за отримані інтимні послуги. ДОСВІДЧЕНЕ ОКО. «Дуже багато під час огляду місця події залежить від досвіду слідчого й експерта, — говорить Олександр Гапон. — Якось ми прибули по гарячих слідах на місце трагедії, і експерт тільки за одними йому відомими ознаками відразу ж сказав, що вбивство скоєне молотком виробництва місцевого тракторного заводу, хоча саме знаряддя злочину там було відсутнє! І дійсно, перевіряючи через якийсь час на причетність до цього вбивства раніше засудженого громадянина, ми знайшли і цей молоток, і сліди крові, що залишилися на ньому. Під вагою доказів цей чоловік зізнався в тому, що злочин скоїв він. Його засудили до тривалого тюремного терміну».
Містика Кравченка і Щербицького Часто важливими речдоками стають передсмертні листи і записки. Ці документи також допомагають зрозуміти морально-психологічний і психічний стан того, чиїй руці вони належали, розпізнати (хоча і не завжди), суїцид це був або щось інше... Сьогодні найгучніша і спірна історія пов’язана з прощальною запискою екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, котрий загинув 4 березня 2005 року, у переддень свого дня народження. Але «Сьогодні» з’ясувала, що ця історія перегукується зі... смертю першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького. Нагадаємо, по Кравченку слідство прийшло до висновку, що він сам пішов з життя, двічі вистріливши в себе з пістолета. Соратники, друзі, рідні й авторитетні медичні світила, навпаки, впевнені, що це було вбивство, інсценоване під суїцид. А записка нібито писалася під диктовку, можливо, під загрозою смерті близьких — у разі відмови. Зміст її теж суперечливий. Звертаючись до рідних, Юрій Федорович пише, що ні в чому не винен, йде з чистою совістю й у той же час просить прощення, заявляючи, що став жертвою політінтриг Президента Кучми і його оточення. Людям, котрі знали розгонистий, нерозбірливий почерк Кравченка, здається сумнівним авторство записки, букви в якій мало схожі на його характерні стиль і написання. До речі, згаданий у тексті Леонід Кучма заперечував те, що там зазначено його прізвище (мовляв, треба читати «Президента країни», а не «Президента Кучми»), але графологи, провівши повторну експертизу, спростували його версію. ЗАПИСКА ЩЕРБИЦЬКОГО. Вважається, що колишній член Політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький, якого називали «хазяїном УРСР», 16 лютого 1990 року помер від запалення легень. Але генерал СБУ Олександр Нездоля стверджує, що Володимир Васильович, болісно переживаючи розвал Союзу і свою відставку, теж, як Кравченко, застрелився напередодні свого дня народження. Днем пізніше він повинен був виступати у Верховній Раді УРСР про чорнобильську катастрофу (а Кравченко в 2005-му — йти на допит у ГПУ). У передсмертній записці Щербицький віддавав останні розпорядження дружині Раді Гаврилівні, як вчинити із заощадженнями, іменною зброєю й амуніцією. Але Нездоля, котрий випустив нещодавно книгу «Спецслужби і влада України», куди увійшов і цей епізод, розповів «Сьогодні», що був ще один передсмертний лист, про що йому говорив особисто екс-глава КДБ УРСР Микола Голушко. І лише через наполегливе прохання рідних Щербицького ані це послання, ані його текст, ані факт самогубства не стали надбанням громадськості... ВБИВЦЬ НАЗВАВ МЕРТВИЙ. І ще про записки. Неподалік від заводу Артема в Києві якось загинув чоловік. Йшов дощ, слідів жодних. Але у внутрішній кишені знайшли промоклий папірець з адресою людей, котрі йому погрожують. Коли туди завітали сищики і слідчі, ті саме змивали кров з ножа, яким відправили приятеля в інший світ! Їх вирахували через годину після злочину. Записка, що стала передсмертними показами потерпілого і найважливішим доказом, точно вивела на вбивць.
Злочинця підвели шкарпетки Розкрити жорстоке подвійне вбивство на Печерську в Києві вдалося завдяки звичайним чоловічим шкарпеткам. ”Під час огляду квартири на вулиці Мечникова, де були виявлені тіла молодої жінки та її сина-школяра, ми помітили сліди крові, залишені на паркеті, по яких неначебто хтось пройшов, — розповів колишній прокурор Печерського району Валентин Неділько, котрий після цього довгий час працював у ГПУ, а нещодавно переведений у Національну академію прокуратури. — Але пройшов не у взутті і не босоніж — це були відбитки через тканину...». Серед підозрюваних слідством відпрацьовували молодого чоловіка — співмешканця господині. Але він заперечував свою участь у злочині, доводив, що його взагалі не було в квартирі і він нічого не знає. Йому не повірили і стали докладно розпитувати, а попутно звернули увагу на те, що під штанами в чоловіка нові шкарпетки. Деталь сама по собі ніби і звичайна. Однак коли йому прямо сказали, що на паркеті знайдено сліди його колишніх шкарпеток, той не витримав і розповів, що вбивав він. ”Якби це була яка-небудь квартирна крадіжка, пограбування, — говорить Неділько, — то який сенс злочинцям було б роззуватися, розмірковували ми. А так двері замкнені зсередини, слідів злому немає. І ще ці змазані відбитки на підлозі...” Злочинець розповів, що спочатку розправився з жінкою, а коли додому повернувся хлопчик, убив і його. Мотив — неприязні стосунки. Помітив, що забризкав кров’ю жертв шкарпетки, зняв їх, одягнув інші, а ті, у яких був, завіз кудись в Осокорки і викинув у калюжу, думаючи, що сховав сліди. Потім, на відтворенні обставин, він і калюжу показав, і шкарпетки сам же звідти витягнув. Він одержав довічне ув’язнення.
Провину отруйниці дітей приховувала фіранка Резонансна кримінальна історія трапилася в Києві наприкінці 80-х — посудомийниця середньої школи №16 Тамара Іванютіна труїла дітей і персонал смертельною отрутою — як потім з’ясувалося, сильнотоксичним розчином форміату і малонату талію (його називають «Рідина Клерічі»), що застосовується в ювелірпромі для обробки й ідентифікації дорогоцінних металів. Нинішній суддя Конституційного Суду України, у недавньому минулому перший заступник генпрокурора, а на момент описуваних подій прокурор Мінського району столиці Сергій Винокуров розповів, що злочин цей фактично було розкрито випадково. ”Спочатку ніхто не міг зрозуміти, від чого вмирають у муках діти і як їх рятувати, — говорить він. — Залучали найдосвідченіших експертів, хіміків, криміналістів, щоб знайти якусь протиотруту, і все безрезультатно — не було в історії аналогів, тому і паніка піднялася нежартівлива і нервозність, взагалі всі були заведені». Але в процесі слідства вдалося вийти на Іванютіну. Свою провину вона категорично заперечувала, заявляючи, що її хочуть очорнити. Провели вдома обшук — нічого особливо не знайшли. Але вже коли члени слідчо-оперативної групи залишили квартиру, у Винокурова начебто клацнуло щось всередині. «У мене таке відчуття, — кажу одному з оперативників, — що ми щось забули. По-моєму, за шторою забули подивитися...» Вони повернулися, і не даремно — на підвіконні за тією шторкою побачили невелику ємність. Розмірами невелика, від сили грамів 200, але якась неправдоподібно важка. Ємність у присутності понятих вилучили і направили на експертизу. Всього через добу експерти видали результат — всередині був талій! І злочин було розкрито, а «рідина Клерічі» стала найголовнішим речдоком у цій кримінальній справі. Іванютина зізналася, що і раніше труїла людей, і все їй сходило з рук. Жертви помирали в Тульській, Тюменській, Херсонській, Київській областях — скрізь, де вона жила і працювала. Але ніхто не запідозрив її у навмисних вбивствах з помсти — мовляв, діти сильно шумлять, ввесь час бігають! Було доведено 13 епізодів і близько двох десятків замахів на вбивство. Іванютіну засудили до вищої міри покарання — розстрілу. ”Те, як було розкрито злочин, — говорить Винокуров, — зайвий раз підтверджує, як багато залежить від ретельного огляду місця події, фіксації всього, що може потім стати головним».
