Знайти у Рівному, де потанцювати і поспілкуватися молоді, не становить проблем. Усі міські дискоклуби, кафе, ресторани охоче пропонують їм свої послуги. Інша справа, коли вам за 30, 40, 50 і більше років. Куди тоді іти? Віднедавна з легкої руки рівнянки Людмили Холохолової у місті з’явилася можливість розважитися і людям старшого віку.
Людмила Холохолова — симпатична блондинка, яка виглядає набагато молодшою за свій вік. Секрет її молодості — у роботі над собою. Щоранку жінка прокидається о 5.30 і виходить на ранкову пробіжку. Пробігши 5 км (20 кругів) по стадіону навколо школи №11, вона повертається додому, де продовжує зарядку — танці під музику. А після неї — обливання у ванній холодною водою. Тяжко повірити у таку мужність, але Людмила до всього ще й морж — купається узимку через день у Басівкутському озері. Надзвичайну життєву енергію, говорить вона, успадкувала від мами. Втім, якщо її мама-вчителька була найбільше небайдужою до пісень, то донька таку небайдужість виявляє до танців.
— Я кожен ранок розпочинаю з танців, тому й така жвава по натурі. Адже зранку включається музика, а з нею приходить і енергія, — пояснює Людмила.
За фахом п.Людмила економіст. Однак так склалося, що більшу частину своєї трудової біографії їй довелося присвятити справі захисту міста від пожеж. Довгий час вона була головою добровільного пожежного товариства Рівного. Потім працювала керівником гуртка юних пожежників у міському центрі учнівської молоді. А після виходу на заслужений відпочинок організувала у школі №2 єдиний в Україні Музей дружин юних пожежників, де нині працює завідувачкою.
Втім, пожежна справа — не єдиний спосіб самовираження Людмили. Незважаючи на пенсійний вік, наявність двох доньок і трьох майже дорослих онуків, вона веде активне громадське життя. Чотири роки тому жінка, проаналізувавши, що у Рівному немає де познайомитися і поспілкуватися старшим самотнім людям і побачивши в інших містах України оголошення про клуби для тих, кому за 30, вирішила організувати щось подібне у нас. Так з її ініціативи при обласному центрі «Інваспорт» було створено клуб «Ретро». Співзасновниками його стали головний спеціаліст міського управління у справах сім’ї, молоді та спорту Мирослава Косарєва та тоді шкільний педагог-організатор, а нині безробітна Лариса Базелян. Три жінки-однодумці, яким за 40, намагалися організувати дозвілля для рівнян середнього та старшого віку. Щонеділі в приміщенні «Інваспорту» вони влаштовували вечори з застіллям, придумуючи для них різноманітні сценарії. І люди до них пішли. Втім, поступово жінки від «Ретро» трохи відійшли (хоч клуб і продовжує існувати), оскільки там почали збиратися здебільшого лише люди похилого віку і відчувалася різниця в інтересах. А у Людмили Холохолової з’явилася нова ідея — влаштовувати для старших людей танці.
— Чому саме танці? Бо я — фанатка танців, — зізнається п. Людмила. — Дуже люблю танцювати і завжди йду туди, де є можливість це робити. Тож танцювальні вечори я, в першу чергу, організовувала для себе. Крім цього, я бачила у київському гідропарку, а взимку в метро, як вечорами під ретро-музику танцюють старші люди. Тож щось подібне хотілося влаштувати у нас. Адже у Рівному теж є багато жінок і чоловіків, які люблять танцювати. Але вони вже звикли до того, що нікому не потрібні. Взагалі виходить, що для молоді є дискотеки, для багатих — бари і ресторани, а середній прошарок населення залишається неохопленим ніяким дозвіллям.
Отримавши підтримку своїх подруг-однодумців, Людмила зайнялася втіленням ідеї в життя. Домовилася з керівництвом культурно-дозвіллєвого центру «Маршал» про влаштування тут ретро-дискотек. Тож тепер щонеділі люди середнього і старшого віку, заплативши усього 5 гривень за вхід, можуть на кілька годин (з 20 до 23) зануритися у мелодії своєї молодості. «Миллион алых роз», «Вернисаж», «Розовые розы» та інші пісні 70-90-х років лунають з динаміків, адже саме про такий репертуар для ретро-дискотек подбали організатори. Він, як стверджує директор КДЦ «Маршал» Ніна Петровець, не відлякує молодь. Навпаки, вона уже починає звикати до ретро-вечорів і сприймає можливість потанцювати під музику юності своїх батьків як своєрідну екзотику.
Щонеділі сюди приходять і старші люди, щоправда, поки що їх не дуже багато. Але це від того, вважає п. Людмила, що про такий вид розваг ще мало хто знає. Адже ретро-дискотеки почали проводитися нещодавно. Окрім цього, багатьом з тих, хто звик проводити вечори на дивані перед телевізором, потрібні значні зусилля волі, щоб підняти себе і піти кудись увечері, щоб у танцях розім’яти кості.
— Хай собі лежать, якщо не хочуть бути здоровими, — махає рукою Людмила і киває на Ларису та Мирославу. — А ми хочемо бути здоровими, тому будемо рухатися, танцювати. Чи не так?
— А ваші діти, чоловіки не проти відпускати вас увечері на такі розваги?
— А ніхто не забороняє їх брати з собою. Це по-перше. По-друге, я — розлучена, а доньок повіддавала заміж. Тож протестувати немає кому.
— Мій чоловік зараз на заробітках, — додає Лариса. — Син уже дорослий. Обоє вже звикли до того, що я час від часу десь можу розважатися.
— Мої доньки теж дорослі, — не відстає Мирослава. — А чоловік знає, що у мене робота така.
