Драматична «гра у фінал» була варта уваги. І «1+1» не завадить похвалити за паркетний катарсис. Шанувальники однієї здивовані, шанувальників (і недругів) у другого — додалося. Треті українські танці cтали рекордсменами за загальною кількістю учасників голосування (зокрема на останньому етапі «волевиявлення»), коли роздвоювалися між народною артисткою і польським серіальним актором. Саме в цей проміжок «Танці» і збагатилися більш як мільйоном глядацьких голосів (!) — у вигляді SMS і телефонних дзвінків. І наперед прогнозована перемога співачки Н.Могилевської була змазана майже двадцятьма переконливими відсотками переваги — з боку кумедного поляка. Після балу, як відомо, чобітьми не махають. Але все одно повернімося до розбору «па»льотів. Виконавчий продюсер «1+1» і центровий керманич цього проекту Олександр Лозинський дещо розповів про стратегію і тактику «паркетних (зоряних) війн».
«Деякі менеджери думають, що каналу можна викрутити руки» — Олександре Івановичу, канал «1+1» колись афішував витратну цифру на цей проект — і коштує він, мовляв, один мільйон (доларів). Так? — Так. — Але третій сезон не зовсім звичайний. І бюджет мав би роздутися. Через те, що багато іноземців — артисти, судді. А це — готелі, дорога. Великі витрати. До речі, ви всім іноземцям гонорари платили? — Гонорар одержали всі іноземні учасники шоу. Журі не платили. По-перше, у нас немає такої можливості. А по-друге, ми приймали гостей за свій рахунок. Не треба бути великим фахівцем, щоб витратити величезні гроші — треба уявити, де їх можна заробити, аби не йти вочевидь неринковим шляхом. Не всі зуміли ефективно використати такий успіх... От Наташа змогла. Свідчення цього — її концертне шоу, побудоване на алгоритмі успіху «Танців», коли її партнер Владислав Яма бере участь, і сюжет на цьому вибудуваний. Я не лише Наташі, я всім учасникам казав: «Шановні, намагайтеся бути щирими! Прямий ефір завжди викриє, коли ви не справжні, а фальшиві. Глядач, відповідно, теж це відчуває. Ефект прямого ефіру — це інші емоції. Це цілком інше самопочуття учасників на майданчику. Коли вони напевне знають: наново вже не перетанцюєш і в прямому ефірі нічого не змонтуєш. — А вас не бентежив такий «нюанс»: якби стали голосувати тільки за принципом «свої»-»чужі» — і «ліга чемпіонів» миттєво здулася б? — З генеральним директором «1+1» Юрієм Морозовим ми приблизно на 50% угадали, як вибудовуватиметься інтрига. Але побоювання були, звісно. Тому й виникла «перетанцьовка». Щоб не тільки глядачі, а й професіонали могли в журі сказати своє слово. А щодо «проблемності» з іноземними учасниками... Цього не виникало. Прекрасні, талановиті, адекватні люди. Розумієте, іноземців, напевно, дисциплінує ставлення до контракту. А деякі наші менеджери думають, що каналу можна запросто викрутити руки... Тим часом ми хотіли спочатку, щоб третій сезон став шоу призерів перших і других «Танців». Але завадили деякі проблеми. — Ці треті «Танці» не підганялися під умову перемоги народної артистки? — Знаєте, багато чого пишуть на форумах. Хоча канал справді був зацікавлений у тому, щоб Наталка брала участь у шоу. Ми й не приховували цього. — І що ж, вона хіба не ставила умови: хочу, мовляв, бути володаркою паркетною — і тільки перемога потрібна. — За два тижні до старту мені зателефонувала сама Наташа. І сказала: «Хочу зустрітися. Треба поговорити». Вона була у лікаря, їй після аварії не рекомендували великих навантажень. А нам потрібна була визначеність! Втім, якщо є бодай найменша небезпека — ми зрозуміємо відмову артиста. Адже уявіть: танцює Наташа після лікарні — і їй погано, вона падає... Тому й дійшли з Могилевською згоди: якщо і будуть її танці, то досить щадні. Принаймні у перші два тижні. І, звичайно, хотілося б, щоб навколо цієї теми не було спекуляцій.
«Усе вирішило «протестне» голосування» — Олександре Івановичу, ви — уже зсередини проекту, — як поясните таку народну милість і гнів? Чому поляк, а не українка? Чому, наприклад, саме на цьому фіналі з’являються польський посол і Катерина Михайлівна Ющенко, а Могилевська — темніша за ніч, наче в передчутті «кривавого світанку». — На каналі ми говорили про те, що було б непогано запросити перших осіб — саме на фінальне шоу. З огляду на його резонанс, неймовірну популярність у глядачів. Спочатку зв’язалися з референтом Катерини Михайлівни. Нам запропонували написати офіційного листа. Потім зв’язалися і з представником польського посла. Там відразу не відповіли. А від Ющенко згодом надійшло прохання надіслати сценарій нашого фінального гала-концерту. Потім уже я пішов на «воєнну хитрість» і кажу полякам: от, мовляв, сама Катерина Михайлівна в нас буде... І вони відразу відгукнулися. Були в результаті на фіналі і дружина Президента з дітьми, і польський посол з дружиною... І я не бачу тут якогось підкилимового сценарію! Хоча й не приховую, протягом усього третього сезону (аж до фіналу) лідером глядацького голосування була пара — Наталя Могилевська і Влад Яма. — Одноосібним лідером? — Коли поставили низькі оцінки Неліпі, то ви уявити не можете, як різко зросла його популярність у глядачів. Він досяг рівня лідируючих пар. Або й вище, ніж лідери. Є ж специфіка сприйняття аудиторією цього шоу... Те саме було, коли ставили низькі оцінки Козловському. Аудиторія цих хлопців — дівчатка, дівчата, жінки. Це, мабуть, найактивніша глядацька сила. Можливо, на останньому етапі щось схоже відбулося і з Марчином Мрочеком — чарівною молодою людиною, дуже життєрадісною, світлою... — Мені один із продюсерів вашого шоу цитував SMS від Ірини Білик після фіналу: «Перемогло світло!». — Звісно ж, харизма відіграє величезну роль. Але ви пригадайте, приблизно в середині фінального шоу всі оператори перестали приймати голоси глядачів... Причому саме перед виступом Мрочека і Могилевської. Щоб їхні наступні танці ніяк не вплинули на результат. Мені здавалося, що головне шоу вже минуло — у суботу. Та ба. Справжня розв’язка настала в неділю. Пам’ятаєте, поетапність голосування... Отож якщо визначити три основні «етапи», то приблизно 60% глядацьких голосів — це субота (година ефіру), приблизно 30% — недільні повтори і відсотків 10 — голоси протягом тижня... З 1 на 2 грудня начебто нічого не мало змінитися. Ще 25 листопада ввечері ми відкрили це голосування... А закрили його 2 грудня — теж увечері. Отож 1 грудня до початку «Танців» ми мали приблизно 10% — від наступної (фінальної) кількості голосів. Тобто це була тільки зав’язка драми. І вже 2 грудня — це неділя — до початку прямого ефіру ми мали 80% цих голосів — знову ж таки від загальної наступної кількості. А 20% — це остання хвиля глядацької активності — і ми одержали її тільки за ці короткі 30—40 хвилин у недільний вечір! Тобто такий масовий натиск і ентузіазм глядачів у такий обмежений проміжок часу стали для багатьох несподіванкою. — І ці 20% зрештою все і вирішили? — Ви абсолютно правильно сказали. — А вам не здається, що ця неймовірна активність учасників голосування пояснюється скоріше принципом не «за», а «проти»? Тобто не за поляка, а проти?.. Певне, проти самовпевненості артистки... Проти нібито зумовленості її перемоги... Проти теореми «публіка — дурна і вона все проковтне»... — Це одна з тем, над якою слід подумати. Мій син, наприклад, котрий дивиться це шоу, каже: «Тату, а чому ти хочеш, щоб я голосував саме «за», а я хочу «проти»!». Так, як і ви вважає... — Це вже матеріал — для психологів. Чому один танцюючий «психотип» викликає захоплення, інший — осторогу? Чому чиста чарівність перемагає професійний натиск і самовпевненість? Хоча, як на мене, переміг поет Тичина: «Дружба народів — не просто слова, дружба народів — це правда жива...» — Ви зважте, що голосує переважно молодь. 80% — SMS-повідомлення за того чи іншого учасника, а 20% — це телефонні дзвінки. Дзвонили зазвичай люди старшого віку, котрим не до SMS. Але, за великим рахунком, публіка, напевно, і не повинна знати точну кількість: скільки за кого? Це іміджева таємниця. І тактовність стосовно тих, хто не потрапив у фінал. — Ви кажете про тактовність. А от мені відомо про шалений натиск, з яким «організовували» голоси за одну з ваших учасниць... — Якщо йдеться про Лілію Подкопаєву... Є такі припущення. Та, пробачте, я не можу це коментувати. І в Бі-бі-сі немає заборони, щоб чоловік активно не голосував за свою дружину! Даруйте, але коли в нас брав участь Ступка-молодший, то бачили б ви, як Богдан Сильвестрович, зустрівшись якось у ресторані з Олександром Юхимовичем Роднянським, підбивав його: а давайте відправимо свої голоси за Остапа! А що тут такого? Це його дитина, і батько за сина вболіває. Також і чоловік за дружину, за матір двох дітей. Хоча, звичайно, є тонка межа... Якось об одинадцятій годині вечора дивлюся на сервері, як проходить голосування... За цю пару — 30 голосів протягом години. За ту — 50 голосів... Раптом за третього учасника протягом нетривалого часу — відразу 800! Тут тільки ворожити можна...
Попереду льодове побоїще? — То що ж вам сказала після тріумфального фіаско народна артистка України? — (Тривала пауза.) Особисто мені вона нічого не хотіла говорити. Але вже на бенкеті сказала правильні слова: «Це було усього лише шоу. Я намагалася чесно працювати. Але, напевно, чогось не врахувала». І вона має рацію — багато в чому. По суті, Наташа виграла — як професіонал. Про це свідчать бали журі — 116 (у її конкурента — 109.) — Я упевнений, що ви вже «заквасили» «Танці з зірками4». — Отут я не впевнений. І спробую пояснити, чому. Коли експлуатувати тільки цей формат, то що від нього залишиться? Спочатку ми взяли досить високу планку. А робити наступні сезони слабшими... Не варто. Ще в середині другого сезону Ряшин мені говорив: «Давай продовжувати!». Я відповів тоді: «Але в нас немає такої кількості зірок, які були б пластичними, енергетичними і цікавими не тільки самим собі, але й глядачам». І цих зірок справді практично не залишилося. Я, наприклад, переконаний, що цей формат ідеально підходить Ані Лорак або Тіні Кароль — саме як учасниці, а не лише ведучій. Але танцювати вони відмовилися. Ні, і все тут! Ми запрошували на паркет одну з наших популярних ведучих новин... — Мазур, чи що? — ...Не хотів би уточнювати. І знову — нізащо! — Ну й даремно. Ведуча новин Марія Сіттель на каналі «Росія» потанцювала — і набула більше, ніж мала. — Отож. — Скажіть, а хіба наші серіали доморощені ще не наштампували достатню кількість медійних «зірок», щоб танцювали вони до упаду і в четвертому, і в п’ятому сезонах? — Та знімаються ж, на жаль, переважно російські артисти — у цих серіалах. — Ну що значить «на жаль»? Хіба ми не знаємо цих артистів, кожен з яких відмитий до дірок не одним «милом» і ніхто без роботи тут не сидить. — При цьому, уявіть, дехто зустрічається зі мною і каже: «Ну що ж ви, взяли якогось поляка і зробили з нього «зірку»...». Як це — «зробили»? Усередині має бути щось у людини. Якесь світло вона має випромінювати. І потім саме на цій передачі важливо зламати стереотипи, змінювати усталені образи. А ламатися декому складно. Я якось говорив Подкопаєвій: «Лілю, дорога, ти ж щось відчуваєш, і ця емоція має бути на твоєму обличчі!». До речі, її партнер — Кирило Хитров — танцюрист чудовий. І у фахових колах його ставлять на сходинку вище, ніж Яму (це вже у своїй ієрархії). — Припустімо, якщо навесні не буде «Танців» на паркеті, «Лід» можливий? — А чому ні? Я навіть переговори проводив із «Експо-центром», персонально з паном Ткаченком. І він був готовий за прийнятні гроші віддати свої площі під наше майбутнє льодове шоу. Можливо, там було б менше бодай на одну проблему: куди посадити глядачів? Бо перед кожним танцювальним шоу дзвінки: «Здрастуйте, я з Кабміну. Потрібні два місця — в центрі...». Або: «Я із секретаріату...» — Дохідне у вас місце. — Доходило до смішного: «Здрастуйте. Я мер... Потрібне місце». — І гроші пропонували? — Ще які. Тисячу доларів за місце. — Звісно ж, у «центрі»? — Аякже! Тільки «місця» у нас не продаються. А взагалі такі складні шоу треба готувати заздалегідь — за рік-півтора їх розробляти. Як у Парижі або в Лондоні. З тією ж компанією «Стар-медіа», яка співпрацювала з нами на «Танцях», і труднощі були, але й розуміння було. На якомусь етапі виникла ідея запросити іншу продакшн-компанію... Але не зробили цього, тому що новим виробникам довелося б наново вивчати дуже складну «біблію» проекту.
Брат2. Марчин Мрочек: «Для мене ці танці — як виклик» У польського артиста Марчина Мрочека є брат-близнюк Рафал, котрий досить успішно танцює у себе на батьківщині. Батьки братів мають два магазинчики у Варшаві. А їхні сини і сьогодні по кілька разів на тиждень знімаються в польському «милі» під назвою «M — JAK MILOSC». Брати Мрочеки, сьорбнувши медійної популярності, вже вирішили відкрити артистичне агентство для організації розважальних заходів. Власне, і Марчину танцювати в прямих ефірах не первина: у Польщі і він брав участь в аналогічному проекті. — Марчине, кажуть, ви танцюєте з самого дитинства? — Але в дитинстві усі танцюють! А серйозні заняття в мене розпочалися, коли в Польщі запустили свій танцювальний проект. І я став учасником цього шоу. Втім, до українських «Танців» у мене була певна перерва в хореографії. Приблизно півроку. Проте я з радістю вийшов на ваш паркет. Бо мені приємні ці емоції. Та й особливої новизни в українському проекті для мені не було. Щоправда, люди нові, а отже, нові відчуття. І, що приємно: як у Польщі, так і в Україні дуже серйозний рівень учасників. Можливо, українці і поляки більше тренуються. — Ви самі багато репетирували? — У себе вдома в Польщі я відмовився від деяких проектів. І чотири дні на тиждень ми репетирували з Ганною Пелипенко — саме в Польщі. І на три дні вже прилітали в Україну. Я досить амбіційна людина. І люблю, щоб усе було зроблено на «відмінно»! — Як народжувалися задуми тих чи інших ваших виграшних номерів? — Найчастіше виходило спільними зусиллями. Для того й потрібна пара. — А ваш брат-близнюк якось допомагав під час підготовки номерів? Підкидав якісь свої ідеї? — У мене з братом добрі стосунки. Ми часто радимося. Ще в школі ми використовували свою схожість. Причому з корисливою метою. І могли підміняти, наприклад, один одного на якихось іспитах. Я, наприклад, складав хімію за брата — тому що він цей предмет не любив. І навіть у серіалі «M — JAK MILOSC» ми радо погодилися зніматися разом. Хоча ролі в нас різні. У мого героя — серйозний характер, він — юрист, а брат Рафал грає серцеїда, людину, в котрої дуже багато шанувальниць. Брат, до речі, теж чудово танцює, він брав участь у третьому сезоні польських «Танців». І вийшов із цього шоу абсолютним переможцем. Нині Рафал прекрасно показав себе і в польському шоу «Танці на льоду». Він здобув прихильність як суддів, так і глядачів. Моя дівчина Агнешка з моєю партнеркою Ганною у нормальних стосунках. Просто вона трошки ревнувала і до цього шоу, і до того, що часто зникаю в іншій країні. Це ж зрозуміло. Для мене українське шоу — і виклик (самому собі), і пригода (котра невідомо чим могла закінчитися). І те, що так вийшло... У цьому не тільки моя заслуга або удача, це величезна заслуга Ані. Мені здається, нас справді полюбили глядачі. Інакше не було б стільки голосів!
