Єдиний український рок-конкурс "Тарас Бульба" завжди був "родзинкою" Дубна. Тамтешні мешканці, навіть не дуже люблячи "важку" музику, ходили "потусуватися" у дні фестивалю, можливо, послухати якогось гостя. Але перенесення фесту з центру міста на стадіон "Спартак" усе змінило — фестиваль став наближеним до подібних європейських проектів, що орієнтовані на тих людей, яким цікава насамперед музична складова. Але за українською традицією, цьому проекту знову не вистачило фінансування…
Цього року перед оргкомітетом стояло питання — або фестиваль відбувається у "стадіонному" форматі, або не відбувається взагалі. Міська влада оперативно відновила напівзруйновану спортивну споруду. На думку директора фесту Миколи Арсенюка, такий крок хоч багатьом і не сподобався, але став корисним. Адже закрита територія дозволила зробити вхід платним — для хронічно безгрошового фестивалю це була хоч якась допомога. Але від фінансових втрат вона все одно не допомогла. Микола Арсенюк розповідає, якщо у два конкурсні дні вдавалося продати тисячу-півтори квитків, то на фінальний концерт були більші сподівання. Власне, й хед-лайнера, ліричний гурт "Мандри", запросили такого, щоб більше мав би сподобатися звичайним мешканцям райцентру, а не фанатам "важкого року". Але дубенчани, зі слів директора "Бульби", "підкачали" — на стадіоні зібралося близько двох з половиною тисяч глядачів. — Приблизно стільки ж "гуляло" за стінами стадіону у спеціально влаштованих генделиках, що, очевидно, їм для задоволення вистачало, — говорить Микола Арсенюк. — Хоча вхід на усі три дні фесту коштував лише 50 гривень, разовий — від 15 до 30. На майбутнє ми плануємо орієнтувати музичну частину "Тараса Бульби" насамперед на цільову аудиторію — любителів "важкої" рок-музики. Власне, результати фестивалю не зовсім відповідали смакам тих самих "любителів". Вдруге поспіль гран-прі поїхав до Луцька — головну нагороду журі віддало майже "поп-рок" колективу "Ріплей". Перше місце у гурту "Дзвони Сонця" (Городок, Львівська обл.), друге і третє — у столичних команд "Dash" і "А4" відповідно. Рівненський "Farinhate" разом із львівським "FireJam" стали дипломантами. Басист "Farinhate" Олександр Себестьянович каже, що спершу вони навіть не сподівалися пройти відбір у Рівному. — Нам сказали, що на фестивалі будуть дуже серйозні виконавці. Проте коли потрапили в список учасників, а потім і на другий конкурсний день, то почали активно вболівати за свою перемогу. Проте задоволені і з того, що нас відзначили дипломом. Все-таки на "Бульбі" ми були вперше. Загалом враження від фестивалю дуже хороше. Нам не завадило те, що його перенесли із центру на стадіон. Навпаки, зі сцени відкривався хороший вид, а самим слухачам було вдосталь місця як потанцювати, пострибати, так і відпочити. Єдине, що людей ми очікували побачити більше. Думаю, кількість учасників залежала навіть не від плати за вхід, а від того, яких запросили хед-лайнерів. Найбільше нам сподобалося те, як була зроблена сцена та звук. Тележурналіст і давній шанувальник "Тараса Бульби" Максим Коломис цього разу був на фестивалі як лідер гурту "Палестина", що вперше потрапив до конкурсної програми. Він впевнений, що перенесення фестивалю на стадіон пішло йому лише на користь. — Чи не вперше "Бульба" не виглядав таким собі "обриган-фестом", коли на ньому "тусуються", а подекуди й валяються під сценою п'яні "неформали", — говорить журналіст-музикант. — Обгороджена велика територія справляла враження справжнього фестивалю — така традиція вже давно "прижилася" в усьому світі. Стадіон був віддаленим від центру, тому гучна музика, думаю, нікому вже не заважала. Та й випадкових людей, мабуть, не було — лише ті, кому така культура цікава. Я, як учасник, не можу коментувати рішення суддів, але можу констатувати, що журі все частіше обирає гурти, які працюють у "легкому" жанрі, більш близькому до поп-року.
