«ТНМК»: «Працювати у рамках чистого хіп-хопу нам було нецікаво»

Музиканти одного з найцікавіших українських музичних гуртів «Танок На Майдані Конго» під час концерту у «Стадіо Пабі» офіційно оголосили: для них це ювілей, десятий виступ у Рівному. Готуючись до концерту, Олександр «Фоззі» Сидоренко (О.С.) переглядає текст в ноутбуці, а Олег «Фагот» Михайлюта (О.М.) п’є каву та активно відсилає комусь смс-повідомлення. Музиканти розповідають, що клубні концерти, а в Рівному вони за 15 років грали в різних умовах, подобаються більше.

— Справді у клубах комфортніше? О.С.: — Ми граємо різні програми, різні композиції. Концерт просто неба перед великою кількістю людей змушує виконувати більше відомих композицій, які лише трохи можна розбавляти новими треками. Але музикантам цікавіше грати у клубах, адже тут можна показати ширшу палітру своєї творчості. Звісно, нові композиції завжди грати приємніше, аніж усім добре відомі… — Які вже, мабуть, набридли… О.С.: — Якщо ви спитаєте якогось музиканта, чи набридли йому якісь його пісні, і він відповість «Так», значить, він кривить душею. Коли ти на сцені співаєш відому пісню, ти слухаєш сам і бачиш очі глядачів. Їм приємно — і тобі добре. Зациклюватись на усім відомим «хітах» також не варто. — У вас надзвичайно багато дуетів. Як вони створюються? У барах за одним столом? О.М.: — Особливого секрету немає, все залежить від випадку. Якось можна домовитись «під пиво», колись — на тверезу голову. О.С.: — У нас більше двадцяти дуетів з різними гуртами. У кожного своя історія. Але усе відштовхується від музичної ідеї. Хочеться зробити якось по-новому, інакше. Ось, наприклад, дует з грузинським гуртом «Mgzavrebi» ми познайомились доволі цікаво. У нас була одна спільна знайома, яка побувала в Грузії й просто закохалася в їхню музику. Повернувшись додому, вона сказала нам, що ми обов’язково повинні зробити спільну пісню. Ми познайомились, Фагот побував у Грузії. Я написав текст, знову поїхали у Грузію, записалися на студії та відзняли кліп. Пограли разом там, потім поспівали разом у Києві. Увесь минулий рік для нас був українсько-грузинським. Але це все було дуже душевно. Грузія — це щось неймовірне, я отримував справжній кайф від цієї дружби. Там відчувається якась симпатія до нас, українців, яка одразу стає взаємною.

	Олег Михайлюта

— «ТНМК» на початку кар’єри називав себе «хіп-хоп колективом». Сьогодні від цього стилю щось залишилось? О.С.: — Хіп-хоп — це не просто стиль музики, це культура. А ми ніколи з цієї культури й не виходили. Просто нам подобається створювати «український мікс» — з різними додаваннями, різними стилістичними відхиленнями. О.М.: — Я слідкую за тим, що відбувається у репі. Але перебувати в рамках чистої «хіп-хоп культури» мені було нецікаво. «ТНМК» поза рамками. — У вас багато різних сольних проектів як в музиці, так і в інших сферах. Чи можливо встигати працювати в «ТНМК» і писати, наприклад, книги? О.С.: — Насправді це нескладно. Все залежить від планування. Якщо ти правильно розплануєш свій час, ти встигнеш все. — А як справи з літературою? О.С.: — Ось якраз сиджу й виправляю помилки у новій, уже третій книзі. — І на футбольні тренування часу вистачає? О.С.: — Через двадцять хвилин якраз тренування, мене немає. Два дні тому був. — За день до вашого виступу у нас в місті співав Діля. Які у вас з ним стосунки. О.С.: — Я граю з ним у футбол, спілкуємось. Нещодавно записав пісню для його проекту. Ходили з бас-гітаристом на його останню презентацію підтримати. Проблем тут немає. — Свого часу ви починали з телевізійного проекту «Реп-обойма», а нині берете участь у різних розважальних шоу. Для чого потрібна ця постійна участь у телевізорі. Платять добре? О.М.: — Мені це насамперед цікаво. Це потрібно для розширення рамок твого внутрішнього комфорту. Вмію я танцювати чи не вмію? Цікаво. Йду в шоу. Ось нещодавно брав участь у «Що? Де? Коли?». Це було як здійснення мрії дитинства. «Що?Де?Коли?» була однією з найбільш улюблених програм на телебаченні. І хоча наш рідний Харків розвинутий у плані інтелектуальних ігор, участі у них ніколи не брав. Але тут навіть не «Брейн-ринг», тут особлива аура. Зрозумів, що для результативної участі потрібно тренуватись. Адже з самого початку дуже складно «в’їхати». Але потім бере такий азарт… Ми розуміємо, що зовсім не професійні знавці, але таки були здатні витягнути з себе якісь запаси знань. А стосовно «Реп-обойми», то хлопці у Харкові його відродили, і мені дуже це приємно. О.С.: — Я нині участі в телепередачах не беру, просто немає цікавих пропозицій.