1) Знімок з телескопа «Джеймс Вебб» демонструє викид речовини із зірки, яка лише формується; саме через це об’єкт Хербіга-Аро (HH 49/50) отримав назву «космічний торнадо». Цей стовп газу та пилу виглядає так, ніби увінчаний галактикою, але насправді галактика знаходиться далеко на задньому плані — на відстані багатьох світлових років. Об’єкти Хербіга-Аро являють собою потоки речовини, що створюються струменями, які викидаються найближчою зіркою, що формується (в даному випадку вона знаходиться за межами кадру, внизу справа). Ці потоки врізаються у щільніші області речовини, створюючи ударні хвилі. Помаранчеві і червоні структури, що клубляться на зображенні стають видимими для «Вебба» в міру того, як речовина в ударних хвилях остигає і починає випромінювати світло у видимому та інфрачервоному діапазонах.
2) Цей заново оброблений знімок відкриває новий погляд на гігантський стовп холодного газу і пилу заввишки 9,5 світлових років — частина великої туманності Орел, також відомої як Мессьє 16. Туманність Орел — одна з багатьох туманностей у Чумацькому Шляху, відомих своїми різьбленими, насиченими пилом хмарами. Туманності набувають таких фантастичних форм під впливом потужного випромінювання і зоряних вітрів, що походять від молодих зірок.
3) Космічний телескоп «Джеймс Вебб» зобразив цю сяючу картину народження зірок, у центрі якої — Пісміс 24, молоде зоряне скупчення в ядрі прилеглої туманності Лобстер, розташованої приблизно в 5500 світлових років від Землі в сузір’ї Скорпіона. Будучи одним із найближчих регіонів активного та масивного зіркоутворення, Пісміс 24 дає рідкісну можливість зазирнути в природу великих та масивних зірок. Завдяки своїй відносній близькості цей регіон є одним із найкращих об’єктів для вивчення властивостей гарячих молодих зірок та того, як вони еволюціонують.
4) Новий погляд на планетарну туманність NGC 6072, отриманий за допомогою телескопа «Джеймс Вебб», розкриває незвичайну, асиметричну картину, яка, ймовірно, обумовлена наявністю подвійної зоряної системи — двох зірок, що обертаються одна навколо одної. Зокрема, зірка-компаньйон взаємодіє зі старіючою зіркою, яка вже почала скидати частину своїх зовнішніх оболонок газу та пилу. Планетарна туманність складається з газу та пилу, викинутих зіркою, подібною до нашого Сонця, на пізніх етапах її еволюції. Хоча зазвичай такі туманності мають округлу, еліптичну або біполярну форму, деякі з них відхиляються від цього звичного вигляду.
5) Знімок, отриманий космічним телескопом «Джеймс Вебб», показує туманність Котяча Лапа — близький до нас регіон зіркоутворення, що складається з газу, пилу та молодих зірок. Ближче до центру зображення (а також в овальній області у правій верхній частині кадру) серед коричневого пилу виділяються вогняні згустки — області, де формування масивних зірок все ще продовжується.
6) Нова фотографія, отримана космічним телескопом «Джеймс Вебб», показує зоряну систему Lynds 483, в якій два активних світила, що формуються, створюють мерехтливі викиди газу і пилу у формі пісочного годинника. Дві протозірки розташовані в центрі цієї структури — усередині непрозорого горизонтального диска холодного газу та пилу.
7) Знімок, отриманий рентгенівською обсерваторією Chandra, показує NGC 1068 — відносно близьку спіральну галактику, в центрі якої знаходиться чорна діра, яка вдвічі перевищує чорну діру Чумацького Шляху. Потік речовини зі швидкістю понад мільйон км/год, що породжується цією чорною дірою, виривається з центру NGC 1068 і змушує ядро галактики яскраво світитись у рентгенівському діапазоні.
8) Знімок, отриманий космічним телескопом «Джеймс Вебб», показує туманність «Полум’я» (NGC 2024) у складі сузір’я Оріона — область, де знаходяться космічні об’єкти, які ще не можна назвати планетами, але при цьому вони настільки малі, що їхні ядра не здатні підтримувати термоядерний синтез водню, як у повноцінних зірок. Йдеться про коричневі карлики. Здатність «Уебба» бачити теплі об’єкти крізь щільні хмари пилу дозволяє телескопу не лише виявляти кандидатів у коричневі карлики, а й досліджувати їхні мінімальні маси. Коричневі карлики надзвичайно тьмяні і значно холодніші за зірки, що робить їх особливо важкими для спостережень.
9) Цей знімок, спочатку отриманий космічним телескопом «Хаббл», з використанням нових фільтрів та методів обробки даних показує спіральну галактику Месьє 77, також відому як галактика Кальмар, розташовану на відстані близько 45 мільйонів світлових років у сузір’ї Кита. Назва «Галактика Кальмар» з’явилася відносно недавно і пов’язана з протяжною, ниткоподібною структурою, яка, подібно до щупальців, закручується навколо диска галактики.
10) Знімок, отриманий рентгенівською обсерваторією Chandra X-ray Observatory, показує N79 — гігантську область зіркоутворення у Великій Магеллановій Хмарі, невеликій галактиці-супутнику Чумацького Шляху. «Чандра» реєструє гарячий газ, створюваний молодими зірками, що допомагає астрономам краще зрозуміти, як мільярди років тому формувалися зірки, подібні до нашого Сонця.
