Моя мама завжди хотіла, щоб я був товстим, або, як вона це називала, «солідним». Тоді товстими були чи не всі дорослі — це було ознакою ситості та благополуччя. Звісно, що і начальник мав бути «солідним». Щоправда, стати товстим було простіше, аніж начальником.
Мій батько, як і усі його друзі, вже мав до сорока років відповідну товщину і зовні нічим не відрізнявся від свого начальника, хоча був простим водієм автобуса. Мені ж із товщиною не пощастило. Я чомусь вважав, що товстим бути не дуже гарно. І помилявся. Тому що усі мої знайомі, або майже всі, разом із просуванням по роботі нарощували відповідні животи. Те ж саме з моїми учнями — від сільської школи до газети і телебачення. Усі, хто досяг певного успіху, мають відповідний цьому успіху зовнішній вигляд. Декого навіть упізнати одразу важко. Якщо простіше — у нашому житті триває постійна боротьба між тонкими і товстими. І товсті практично завжди перемагають. Коли ж попереду виявиться тонкий, то він дуже швидко позбавляється цього недоліку. Це саме підтверджують кожні наші вибори — від сільського голови до президента. Скажете, що це не так? Що люди голосують за програми кандидатів, за ідеологію, за реформи? Може бути. Люди справді голосують за свій ідеал. А який ідеал українців? Правильно — бути «солідним», а простіше — товстим. А як же жінки, — запитаєте? Так саме жінки і обирають товстих. Яким би не був наречений, після весілля молода дружина намагається якнайшвидше його відгодувати. Щоб інші не заглядалися на цей скарб! І самі у більшості не дуже відстають. Ще у дитинстві дивувався, як відрізняються наші керівники від закордонних. Наші всі вгодовані нівроку, а їхні худі як хорти. Бувають і винятки, але це вже від природи. Про що свідчить перший тур президентських виборів? Про те, що новому поколінню українців набридли старі товстуни. Молоді хочуть обрати такого, як вони. А вже потім його відгодувати. Як не вірите, то пригадайте, що сталося з нашим худим прем’єр-міністром, призначеним 2014 року. Обізвали «кроликом» і поміняли на товстого. Так спокійніше. Начальник має бути товстим! Як не тепер, то потім! А це означає, що мама хотіла мені добра, а я, невдячний, лише дарма переводив харчі. І врешті так і не став ані президентом, ані прем’єр-міністром, ані міським головою, ані начальником автоколони… Бо товстих більше! Саме це мав би написати на своїх білбордах один із товстунів, який програв президентські вибори. Не чесних більше, а товстих! Хто ту чесність бачить? А живіт — він завжди на виду!