Мешканці Рівненщини мають змогу дізнатися про те, як наші предки відзначали свята зимового циклу та звідки походять обряди.
Тематична екскурсія «Свята та обряди зимового циклу» вже доступна у Рівненському обласному музеї. Цікаво, що наразі її активно відвідують не лише рівняни, а й внутрішньо переміщені особи.
Цикл зимових свят в українців розпочинався з 4 грудня – свято Введення до храму Пресвятої Богородиці. У цей день закінчували усі господарські роботи, приводять до ладу реманент, який ховають у коморі, та починається підготовка до Різдвяних свят.
Пізніше відзначають свято Катерини та Андрія. В цей час молодь розважається та ходить на вечорниці. 7 грудня на свято Катерини дівчата ворожили, бо для молодої дівчини на виданні було важливим вийти заміж наступного року. Для ворожіння брали гілочку вишні та ставили у воду. Якщо на Різдво гілочка зацвітала, дівчина знала, що вона вийде заміж. Або ж збиралися дівчата в хаті, брали свої чоботи та ставили по черзі від крайньої стіни до вхідних дверей. Чий чобіт перший ставав у дверях, то й та перша дівчина вийде заміж. Усі ці гадання супроводжувалися співами, жартами та небилицями.
“Весь життєвий цикл був спрямований на те, щоб росли сім’ї, щоб люди одружувалися, народжували дітей, щоб ширилося людство”, - розповідає завідувачка сектору мистецтв Тетяна Міненко.
На Андрія готували вареники, які клали в традиційну велику макітру, адже сім’ї були великими. Вареники могли бути з їстівним начинням або додавали вату чи монетки. В залежності від того, який вареник попадався, то й така доля чекатиме наступного року.
Святкували й День Святого Миколая. Вважалося, що він був захисником бідних та знедолених, а також почесним охоронцем дітей.
Українці перед Різдвом відзначали святвечір. Це свято проходило лише в родинному колі, а одна з головних страв на столі була – кутя. Готували її з пшениці або ячменю. Було й обов’язковим поєднання винограду (родзинок) та хліба. Хліб символізував тіло Христа, а виноград – кров. Також могли додавати й мак, який символізував багатство, горіхи — символ сили та мед. Після завершення вечері обов’язково залишали кутю на ніч з чистими ложками для померлих родичів. У хату заносили сніп жита, який називали дідух. Вірили, що в дідусі жили душі пращурів, а виготовляли дідух з першого та останнього збіжжя. Розпочинали застілля після появи першої зорі на небі.
Але найбагатшим за дійством свято – Різдво. Це свято є скомпонованим, адже частину традицій взяли з язичництва й християнства. Слово колядувати також трактують як ім’я язичницького бога – Коляда. Ми звикли, що колядують 3 дні, але наші предки робили це аж до Водохреща. Колядувати ходили перевдягаючись у персонажів вертепу. В музеї можна подивитися на власноруч зроблені костюми для вертепу 60-х років з села Рясникі Рівненської області.
Важливим персонажем у вертепі була й смерть, яка стояла поряд з ангелами, бо українці вірили, що добро та зло постійно бореться, але в кінці колядок добро завжди перемагає. Сьогодні колядникам віддячують грошима, але у ті часи грошей за коляду не давали, бо це не вважалося способом для заробітку. Колядою несли добро в хату та сповіщали про хорошу звістку, бажали здоров’я та достатку в родині. Однією з особливостей такого дійства був Міхоноша – це людина, яка носила великий мішок, бо за коляду віддячували їжею, яку в кінці ділили між собою й вечеряли.
Традиційно на Різдво хату прикрашали оберегами – плетений «павучок» з соломи, який вішали під стелею. На думку наших предків він забирав погану енергетику з оселі.
Але на цьому свята не закінчувалися, адже попереду була Маланка, або ж Щедрий вечір.
Під час святкування хлопці «водили Маланку», тобто одягали хлопця в жіночий одяг та малювали щічки. А співати щедрівки могли лише дівчата.
На наступний день зранку приходили посівальники, які обсипали дім зерном. Це робили саме хлопці, адже вони символізували продовження роду, достаток і силу.
Одне з останніх свят зимового циклу – Водохреще. Під час цього свята у церкві в пам’ять про хрещення Ісуса в Йордані, проводять освячення води й купаються в крижаній ополонці.
Софія Грицак, студентка 2 курсу Львівського національного університету імені Івана Франка
