Три чверті найманих працівників в Україні заявляють, що роботодавці у різний спосіб порушують їхні законні права. Про це йдеться у результатах дослідження, проведеного Дослідницьким центром компанії HeadHunter (hh.ua) на українському ринку праці.
"Порушення трудових прав працівників — норма українського ринку праці", — зазначається у повідомленні. Три чверті респондентів заявили, що роботодавці у різний спосіб порушують їхні законні права. Лише десята частина опитаних вважає, що немає підстав скаржитися на керівництво, ще 16% було важко відповісти на це запитання. Часто роботодавець порушує право на відпустку (43% респондентів), на гідну оплату праці (42%) і компенсацію у разі звільнення (37%). Четверта частина респондентів поскаржилися на проблеми із забезпеченням додаткових благ для працівників (харчування, мобільний зв'язок), матеріальних компенсацій у разі хвороби або часткової втрати працездатності (24%), близько 25% — на порушення права на підвищення трудової кваліфікації і професійне навчання. Працівників обурює ставлення до них і незаконна поведінка роботодавця. Наприклад, "начальник часто лається матом", "порушує культуру спілкування", негідно поводиться. Роботодавець "ставить нереальні терміни для виконання завдань", змінює умови праці, "намагається примусити працювати у вихідні дні". Наприклад: працівниця одержала виробничу травму, а через день вийшла на роботу, бо інакше їй би загрожувало звільнення; декого примушували приходити на роботу з підвищеною температурою і в святкові дні. Окремі респонденти відзначали, що роботодавець не оформляє їх офіційно або незаконно звільняє. Що стосується оплати праці, то тут серед головних претензій респондентів: невиплата зарплати (від кількох місяців до півроку) або "виплата зарплати не в повному обсязі без пояснень", затримки у виплаті, "зарплата не індексувалася багато років", зарплата у конвертах, "необхідність випрошувати зарплату", невиплата призначеної премії тощо. З цією проблемою пов'язано питання тривалості робочого графіка, наднормової неоплачуваної роботи (робота в святкові дні, самовільне (з боку роботодавця) подовження робочого дня, "постійні переробки", "11-годинний робочий день за мінімальну зарплату" тощо. Ще одне болюче питання — право на відпустку. Працівники відзначали, що їх "не відпускають вже два роки", позбавляють навчальної відпустки, дають відпустку лише на 14 днів замість 24, відбувається примусова компенсація відпустки грошима. Окрема болюча тема для жінок — відпустка з догляду за дитиною. Одна з респонденток повідомила, що її хотіли звільнити на 5-му місяці вагітності, причому у неї є ще одна дитина віком до 3 років. (Нагадаємо, що згідно з окремим розділом Кодексу законів про працю, роботодавець не має права звільняти вагітну жінку, якщо вона сама не виявить такого бажання). Проте Україні масові трудові протести поки не загрожують. Попри часті випадки порушення трудових прав, респонденти не готові активно їх відстоювати. Лише п'ята частина з них намагаються це робити, звертаються до роботодавця або у профспілку. Решта — обурюються, але діяти не наважуються (27%), або просто спокійно ставляться до незначних порушень (26%). Частина офісних працівників вважають за краще скоріше звільнитися, якщо умови праці їх не влаштовують, ніж влаштовувати бучу. А ще 18% опитаних — скептики, які не вірять у результативність боротьби працівників за свої права. При цьому 78% респондентів визнали, що хоча б раз у житті намагалися відстоювати свої трудові права. Частіше працівники розмовляли з роботодавцем (42%), намагалися пояснити, що їх не влаштовує. 30% радилися з колегами і просили поради. Випадки звернення до суду або у профспілку траплялися досить рідко (2%). Деякі респонденти вказали, що "нічого не робили, тому що боялися втратити роботу". Найчастіше (53%) індивідуальна боротьба респондентів за свої права зазнавала фіаско. 37% відповіли, що їхня проблема — у процесі рішення. Лише десятій частині вдалося відстояти свої трудові права або вирішити проблему. В опитуванні взяли участь 1234 респонденти, серед них 45% — чоловіки і 55% — жінки віком від 21 до 40 років.
