«Зоря» — «Верес» — 3:0
Чемпіонат України, 14 тур, Запоріжжя, стадіон «Славутич-Арена», 200 глядачів.
«Зоря»: Мацапура, Фаворов (Руфат,. 90), Імереков, Цвек, Хомченовський (Алібеков, 78), Жуніор, Булеца, Луньов (Нагнойний, 87), Гладкий, Аллах’яр (Алефіренко, 87), Шахаб (Крістіан, 87).
«Верес»: Когут, Солдат, Мірошник, Гончаренко, Немчанінов, Дахновський (Гечев, 61), Кучеров, Петько (Полюлях, 83), Панасенко (Гегедош, 65), Г. Пасич (Тимофієнко, 83), Сергійчук (Шестаков, 61).
Голи: Шахаб (47, 49, 84)
Чи мав «Верес» шанси на успіх у виїзному поєдинку проти «Зорі»? Безперечно! Суперник, хоч і грав вдома, був морально і фізично втомлений після єврокубкового матчу проти болгарського ЦСКА, тому за умови правильно обраної тактики та виконавської майстерності цю «Зорю» цілком можна було перемагати. Або принаймні цій «Зорі» не програти. Не вийшло — господарі розгромили «Верес», забивши три м’ячі, а могли забити й більше. Що сталося? Спробуємо розібратися.
За три місяці, упродовж яких команда із Рівного виступає серед найсильніших, усі, від суперників до телекоментаторів, вивчили гру «Вереса». Чому я не згадав про глядачів? Тому що глядачів на матчах нашої команди практично не буває. Ну не бажають люди за межами Рівного витрачати час і гроші на те, щоб спостерігати за тим, чим займаються футболісти у червоно-чорному на футбольному полі. Це стосується не лише «Вереса» — трибуни порожні практично на усіх матчах вітчизняної «прем’єр-ліги». Саме тому я кожного разу задумуюся над тим, для кого я оце все пишу? Для футболістів, тренерів, їхніх родичів та знайомих? Для спонсорів?
На відміну від мене футболісти «Вереса» про це не думають. Вони виходять на поле, аби боротися за перемогу та преміальні, які вони за цю перемогу одержать. Як це все виглядає збоку — нікого з них не обходить. А виглядає це так: відібрали м’яча у суперника і відбили його на чужу половину. А там Михайло Сергійчук щосили штовхається із захисниками і за першої нагоди падає, зображаючи смертельні страждання. Виглядає, що це набридло вже усім. Від суперників до арбітрів, які на ці падіння майже не реагують. Коли ж арбітр таки дає штрафний на користь рівнян, усі біжать наперед, аби спробувати заштовхати м’яча у чужі ворота. Ось практично і все.
Проти «Зорі» тренер «Вереса» обрав вже звичну тактику, яка могла би принести успіх, якби вдалося забити на початку гри, реалізувавши один-єдиний момент біля воріт господарів. Не забили. Те ж саме було і у попередній грі проти «Інгульця», але тоді рівнянам вдалося не пропустити. Із «Зорею» це не пройшло. Господарі досить легко знаходили шляхи до воріт Богдана Когута, який як міг рятував команду, аж поки не пропустив. Тоді все й закінчилося. Іранський нападник Шахаб, який раніше забивав лише по великих святах, поклав у ворота «Вереса» одразу три м’ячі.
Що це має означати? Гадаю, що саме у грі проти «Зорі» визначилось місце «Вереса» у поточному чемпіонаті України. Команда показала свій максимум і набрала досить багато очок. Може набрати ще стільки ж, якщо пощастить. А не пощастить — очок буде менше, і «Верес» буде не на восьмому місці, як тепер, а на десятому чи дванадцятому. Забратися вище цій команді не вдасться — не дозволяє рівень футболістів, які не зможуть увесь час грати на межі можливостей і вже взимку почнуть шукати, де їм заплатять більше. Можна набрати інших, але вони навряд чи будуть кращими за тих, хто вже є. Це довели новачки команди, яких взяли влітку «на підсилення». Жоден із них так і не пробився до основного складу.
Одне втішає — у тих команд, які прийшли разом із «Вересом» із першої ліги, справи ще гірші. Хоча грошей і у Харкові, і в Одесі явно більше, ніж у Рівному. Тому не будемо дорікати «Вересу» за поразку і побажаємо успіху в наступній грі проти одного із двох харківських «Металістів».
Микола НЕСЕНЮК.
