Молода рівнянка, яка зарізала пенсіонера, тепер каже, що у всьому винні троянди, за якими вона поїхала у Любомирку, і чоловік, який її образив.
…Мертвим знайшов батька, якого вважав зниклим, син у дачному будинку в селі Нова Любомирка. Вже наступної доби міліціонери затримали підозрювану у скоєнні цього злочину. — Нею виявилася 25річна жителька Рівного, яка вже відбувала покарання за розбійні напади та квартирні крадіжки. Нині з’ясовуємо мотив вбивства, причини та обставини, — стверджує начальник управління карного розшуку УМВС України в Рівненській області Василь Забейда. Підозрювана тим часом намагається виправдатися. — Ми познайомилися із Григорієм у кафе на Ювілейному, що у Рівному. Він запросив мене на дачу, говорив, що у нього є розсада троянд. І я хотіла її взяти, щоб посадити у себе в селі. Ми приїхали на дачу, сіли повечеряти, а за мить він потягнув мене на себе спочатку за шию, потім за талію. Я сказала йому: «Не треба нічого робити!», а він сильно затис мене. Я взяла ніж і вдарила його в груди, — розповіла свою версію подій жінка. Міліціонери знайшли на дачі лише два кущі троянд. І кажуть, що таку розсаду можна було купити на базарі у Рівному, а не їхати кудись за нею. — Спершу Ольга разом із батьками жила у Рівному, а потім родина переселилась у село. Сусіди не встигли познайомитися із дівчиною, бо вона потрапила до Одеської колонії. У 2003 році вона знайшла товариша, разом з яким скоювала розбійні напади на мешканців Рівненщини та обкрадала їхні помешкання. Зокрема, під час одного з інцидентів у Здолбунові її «напарник» поранив міліціонера. Чоловіка засудили до 11 років позбавлення волі. Дівчину, засуджену до шести років позбавлення волі, звільнили з колонії рік тому, — розповіла «РВ» Марина Нонка з ВЗГ УМВСУ. Звістку про те, що дівчина знову скоїла злочин, її родина сприйняла із болем. Адже і батько, і бабуся сподівалися, що після повернення Ольги у них буде нормальне життя, а її шестирічна донька нарешті зможе відчути материнське тепло та любов. — Коли вона повернулася додому — і дитя гляділа, і вдома все робила, їсти варила, восени ще й картоплю копала. Все було добре, — каже бабуся підозрюваної. — А останні тижні із онукою щось почало коїтися. Пішла з дому та зникла. Ми знали, що Ольга зустрічалася з сусідом на ім’я Юрко. Він нещодавно забрав її жити до себе. Перед тим, як онуку затримали, ми не знали, де вона. Думали, що в Юри. Тому нікому нічого й не казали. Донечку Ольги майже від народження доглядав дідусь (батько підозрюваної). Адже дитина була ще зовсім крихітною, коли мати вперше потрапила за грати. Бабуся і дідусь сподіваються вберегти дівчинку від помилок та напастей, з якими матері на життєвій стежці розминутися не вдалося, і переконані, що вона виросте хорошою людиною.
