Скільки може коштувати одна цеглина? Коли продають виробники, то ціна одного «кірпіча» коливається від однієї гривні до понад трьохсот, якщо він особливо вогнетривкий. Коли ж цеглину продає Тарас Максименко (на фото), начальник міського управління культури, то вона може коштувати щонайменше п'ятнадцять мільйонів гривень, або півмільйона євро.
Перша згадка про місто Рівне з'явилася у 1283 році, тому краєзнавці вважають, що місту — понад 700 років. Це було до того, як археологи на чолі з Максименком розкопали поблизу фонтану у парку ім. Шевченка підземелля (розкопки проводилися на території колишньої садиби, яка отримала назву «На гірці»). У підземеллі знайшли цеглини та будівельний розчин, технологія виготовлення яких буцімто підтверджує, що місто на кілька сотень років старіше.
Юлія Стріленко, технолог-реставратор столичної «Укрпроектреставрації», дослідила цю цеглу і розчин і приїхала днями до Рівного, щоб розповісти про результати:
— У Рівненському підземеллі я виявила характерну обмазку, яка мене зацікавила. Як показали дослідження, вона містила грудочки з обпаленого лесоподібного суглинку. Це матеріал, який використовувався в будівельних роботах періоду Київської Русі. Згодом ця технологія була втрачена. За словами п. Стріленко, ці ж будівельні матеріали було знайдено на розкопках давньоруського городища в Дорогобужі (розкопки 1983 р.), церкви Іоанна Богослова XII ст. в Луцькому замку. На її думку, цілком вірогідно, що на місці садиби «На гірці» в центрі сучасного Рівного була територія стародавнього поселення. Отже, про існування міста Рівного можна говорити вже в період Київської Русі, а це Х, а не ХІІІ століття, як вважалося дотепер.
Валентин Дем'янов, рівненський архітектор:
— Як бачимо, історія Рівного має бути кардинально переглянута і переписана. Адже виявляється, що це не князі Любомирські його збудували і розвинули. Ще до них місто існувало, проте було зруйноване. Я бачив схожі до підземелля «На гірці» об'єкти по всьому місту під час будівельних робіт. І на Басівкуті, і під час будівництва льонокомбінату та радіозаводу, і на луцькому кільці. Проте міська влада на той час не забажала дати дозвіл на розкопки на цих місцевостях. Мене жахає те, скільки таких об'єктів було знищено! Завдяки знахідці у парку ім. Шевченка ми розпочинаємо новий етап досліджень історії та архітектури нашого міста — технологічний. Тож доцільно було б створити в Рівному відповідну лабораторію. Це не було б дуже затратно. 
На розкопки «На гірці» витратили 180 тисяч гривень меценатських коштів та 170 тисяч бюджетних, сюди ж Тарас Максименко хоче залучити ще півмільйона європейських:
— Нині місце «На гірці» — пам'ятка архітектури з підтвердженим статусом. На нього замовлено проект, який передбачає консервацію, реставрацію та перетворення його у туристичний об'єкт. Це дуже складний проект, який має бути виготовлений до кінця року. Йдеться про наукову складову і 12 кошторисів. Кошти на його реалізацію вже є. Ми виграли грантове фінансування Європейської комісії в Брюсселі. Підтвердження про перемогу вже надійшло. Готується контракт для підписання, який регламентуватиме усі подробиці реалізації проекту. Заплановано візит представників Єврокомісії, щоб оглянути об'єкт. Думаю, що грант нам виділятимуть частинами. П'ятсот тисяч євро — розмір гранту. 10% від суми, а це 50 тисяч євро, згідно з умовами надання гранту, має виділити бюджет міста. Ці 50 тисяч витратимо на облагородження території навколо розкопок.
Голова історичного товариства Рівного Ігор Солоненко, який відомий своєю ідеєю про те, що Рівному — лише 524 роки, не вважає, що знайдене під час розкопок заперечує його висновки щодо віку міста:
— Місце розкопок у парку ім. Шевченка знаходиться далеко від населеного пункту під назвою R?wne згідно з його добре відомими історичними межами — трикутник з вулиць Шкільна, Симона Петлюри та русла річки Устя. Тому прив'язувати знахідку до історії населеного пункту Рівне з вказуванням дати не можна. А щодо його околиць, то цілком імовірно, що там можуть бути розкопані древніші споруди. Знайшли ж археологи мисливську стоянку в Бармаках та стоянку мисливців на мамонтів на Басовому Куті. Хоча, звісно, це не применшує значення і нашої зацікавленості у результатах розкопок та досліджень «На гірці». Треба лише уважно пильнувати за київськими «академічними експертизами», пам'ятаючи про наш негативний досвід «наукового доведення» афери «Ровно-700». У процесі розкриття цього зухвалого шахрайства до висновків «столичних експертів» у нас сформувалося стійке і велике упередження.
