Церква як осередок духовності, віри та патріотизму

1955 0

Ми у соцмережах:

Церква як осередок духовності, віри та патріотизму

23 січня 88-й день народження відзначив Патріарх усієї Руси-України Філарет. Духовний провідник, який щоденно непосильно працює задля утворення Єдиної помісної православної церкви, об’єднання усіх вірян-українців. Патріарх Філарет — непересічна постать, яка дбає про духовну єдність нації. За прикладом діяльності Патріарха, у багатьох куточках нашої великої держави також є люди — прості мешканці сіл та містечок, які докладають власних зусиль задля розбудови Української православної церкви Київського патріархату.

Аграрна партія 1

Усі українці щиро вітають Предстоятеля УПЦ КП Філарета з днем народження. Нехай, Ваша Святосте, збудуться всі Ваші слова, які Ви говорите у проповідях. А в кожному українському домі запанує злагода, в Україну прийде омріяний мир і перемога над зовнішніми та внутрішніми ворогами!
Українці здавна були відомі як надзвичайно релігійна та високодуховна нація. В той час, коли наш народ розділений за мовними, політичними та світоглядними принципами, саме релігія стає об'єднавчим чинником українського суспільства. І не дивно, адже саме віра надає людині силу та сенс у житті, стає стимулом до нових звершень і критерієм її ставлення до навколишніх. Свідченням того, що релігія відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожного українця, є результати опитувань, які демонструють, що саме церква нарівні з армією та засобами масової інформації є тими інститутами, яким найбільше довіряє наш народ. Церква протягом віків була опорою в житті людини, показувала шлях до спасіння душі та важливість втілення заповідей Божих у ставленні до інших людей. У часи війни церква ставала прихистком, у пору бід - відрадою та молитовною підтримкою… До храму йшли дякувати, просити благословення та щиро молитися. Нині Українська православна церква розділена, і це не дозволяє їй утвердити своє значення на повну силу. Проте останні події - Революція гідності та війна на сході країни - показали всій Україні, яка церква є воістину народною і яка пліч-о-пліч стоїть зі своїми громадянами. Саме священики Української православної церкви Київського патріархату молилися з людьми на Майдані, й саме дзвони Михайлівського золотоверхого собору сповіщали про початок розстрілів безневинних студентів. А потім у стінах храму знаходили прихисток поранені та потерпілі. Церква показала, що вона не стоїть осторонь, вона покликана бути на боці правди. Разом з очільником УПЦ КП Патріархом Філаретом, який днями відзначив 88-ліття, церква показала готовність працювати на духовну єдність народу та її зміцнення. І разом з Патріархом іти по шляху утворення Помісної православної церкви та об'єднання вірян-українців. Надзвичайно приємним є той факт, що завдяки зусиллям, коштам і бажанню вірян утворюються громади та будуються церкви УПЦ КП у різних куточках нашої держави. Прикладом того, як завдяки зусиллям мешканців села, меценатів та небайдужих людей можна збудувати храм і молитися рідною мовою, є Свято-Покровська церква села Грушвиця Рівненського району. Ми вирішили поспілкуватися з настоятелем Свято-Покровського храму, головою фракції Аграрної партії України у Рівненській районній раді отцем Петром Єзерським, щоб дізнатися, як громада Грушвиці стала такою, якою ми бачимо її нині. Аграрна партія 2 - Отче, розкажіть, з чого почалася історія громади УПЦ КП села Грушвиця? - Близько десяти років тому віряни виявили бажання молитися рідною мовою та утворили на той час нечисленну громаду Київського патріархату. З кожним роком кількість прихильників церкви УПЦ КП збільшувалася, і приміщення дитячого садка, де проводили богослужіння, стало замало. Тоді й постало питання про будівництво чи реконструкцію власного храму. У 2008 році порожнє приміщення костелу почали реконструювати під храм Української православної церкви Київського патріархату. І на свято Покрови Пресвятої Богородиці цього ж року відбулося святкове богослужіння біля стін храму. Це надзвичайно підбадьорило дух усіх вірян, і вони почали активну роботу над облаштуванням храму. Аграрна партія 3 - Коли все ж вдалося провести перше богослужіння у власному храмі, адже ми знаємо, що облаштування церкви - справа клопітка та фінансово затратна? - Зусиллями громади села та за фінансової допомоги благодійників вже у 2012 році почали проводити богослужіння у власному храмі. Це стало можливим за такий короткий період завдяки фінансовій підтримці меценатів, які допомогли в облаштуванні церкви. За словами мешканців села Грушвиця, найбільшу допомогу у відбудові храму надав депутат Рівненської районної ради, голова Рівненської обласної партійної організації Аграрної партії України, мешканець села Грушвиця Юрій Супрунюк. Завдяки його підтримці було встановлено вікна, зроблено підлогу та стяжку храму. Крім того, Юрій Павлович, як активний член громади села, був не тільки благодійником, а й натхненником швидшої реконструкції костелу під храм УПЦ КП. Серед тих, хто долучився до будівництва храму, і Віктор Матчук, за кошти якого споруджено дах церкви, а також київський підприємець Степан Максімов. - Як би ви охарактеризували ваших прихожан? Наскільки вони активні в релігійному, громадському житті? - Надзвичайна активність громади села Грушвиця виявляється в тому, що її члени є активними не тільки у релігійному житті села, а і з радістю долучаються до відзначення державних свят, таких як День незалежності чи то вшанування річниці голодоморів в Україні. Доброю традицією у селі стало освячення не тільки води, а і водоймищ села. Так, цьогоріч відбулося освячення води на ставку в селі Грушвиця. Тут всі охочі могли окунутися в ополонці та отримати благословення на прийдешній рік. Також доброю традицією Свято-Покровської церкви села Грушвиця є проведення фестивалю колядок, який у 2017 році був ювілейним. На п'ятий фестиваль колядок завітали 12 колективів не тільки з Рівненського, а і Дубровицького району. Тим самим громада села Грушвиця є прикладом того, як завдяки спільним зусиллям громади, меценатів і небайдужих людей можна створити церкву, яка стане не тільки осередком духовності, а і патріотизму, благодійності та віри. А такі люди, як отець Петро Єзерський, які є не тільки духовними пастирями для вірян, а й ідейними натхненниками та організаторами таких заходів, як фестиваль колядок у Грушвиці, участь у якому взяли хори з інших конфесій, доводять, що від кожного з нас залежить наше сьогодення і те, що ми залишимо у спадок прийдешнім поколінням!
Катерина Миронець.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також