Циганських баронів замінить чиновник?

Скільки насправді живе на Рівненщині циган — ніхто не знає. Згідно з останнім переписом, лише 156. Найбільше — у Дубні та Сарнах. Ромські громади мали своїх баронів, які вирішували суперечки, стежили за порядком. Але барони вже постаріли — і дубенський нещодавно помер, а сарненському 90 років і він хворіє після перенесеного інсульту. Натомість звернула увагу на ромські громади влада — чиновники вирішили їх "захищати й інтегрувати у суспільство". Цим людям чиновники збираються допомагати із забезпеченням житлом, документами, освітою, медпослугами. Зважаючи на це, "РВ" поцікавилася, чи мають потребу роми у додатковій увазі суспільства.

На утиски не скаржаться

За статистикою 2001 року, коли відбувався останній перепис населення, на Рівненщині налічується 156 циган, з яких 36 мешкають у селах, решта — у містах. Найбільше представників цієї нацменшини зафіксовано у Дубні — 77 та Сарненському районі — 63. В облдержадміністрації кажуть, що на відміну від інших нацменшин, громадської організації циган на Рівненщині нема, тож контактувати з ними важко. Втім, звернень зі скаргами на утиски ні від циган, ні від інших нацменшин жодного разу не надходило.

У Дубні не Садова, а Баронштрассе

Роми у Дубні живуть дуже давно. Раніше селилися в районі вулиці Садової, а тепер — по всьому місту. Втім, цю вулицю, а на ній ще не так давно жив циганський барон, досі називають у народі "Баронштрассе". Ерна Шевчук, начальник відділу з питань внутрішньої політики, зв'язків з громадськими організаціями та ЗМІ Дубенської міськради, розповіла: — Наші цигани не кочують, ведуть осілий спосіб життя, мають власне самоврядування, власні традиції, які бережуть. Приміром, коли недавно помер циганський барон, на цвинтарі 40 днів стояло циганське шатро — так вшановували його пам'ять. Дубенські цигани мають різний рівень достатку і різні способи занять: одні можуть і в смітнику порпатися, інші — працюють. Знаю, приміром, чоловіків, які таксують, жінку, яка працювала контролером у кінотеатрі. Був серед наших циган і ветеран війни-фронтовик, але вже помер. У Дубні німецькі фашисти під час війни винищили багато євреїв, але відомо також, що вбивали вони і циган. Тож чотири роки тому ми з циганською громадою у День ромів організовували акцію пам'яті на честь загиблих: запалювали лампадки і пускали на річці Ікві вінки. Циганські родини завжди беруть участь у нашому фестивалі "У родинному колі", який ми проводимо двічі на рік. Серед них є дуже талановиті. Приміром, в одній родині, в якій мама — циганка, а тато — українець, діти дуже гарно співають, особливо середній син Спартак: його голосом на фестивалі всі були зачаровані. Є серед дубенських циган їхній захисник, який себе так і називає. Він у віці близько 50 років закінчив університет "Україна" і отримав юридичну освіту. Приходив до нас нещодавно з пропозицією організувати концерт, запросивши артистів-циган. З правоохоронцями інциденти у наших циган трапляються, як і в представників будь-якої іншої національності. А конфліктів з рештою населення у дубенських ромів не виникає. Живуть вони, як і решта інших людей, мають такі ж права, як і вони, але не завжди ними користуються. Тобто одні ходять до школи, отримують освіту, інші — ні. На мою думку, наші роми — соціально неактивні. Їх тяжко на щось організувати. Втім, цигани — дуже гарні друзі: якщо дружать, то всерйоз і назавжди, якщо ворогують — то не дай Бог. Чи потрібно їх інтегрувати у суспільство? Відповісти на це запитання однозначно тяжко. Знаю, що багато циган не мають навіть паспортів. Але як змусити їх виробити?

У Сарнах — "не барон"

У Сарнах цигани мешкають у передмісті. Вони здебільшого займають тут покинуті розвалені будинки. Переважно живуть на соціальні виплати, які отримують на дітей, бо мають багатодітні сім'ї. Частина з них, хоч і має житло, але все одно час від часу кочує селами району. У Сарнах офіційно зареєстровано лише дві родини ромів. Решта тут живуть, маючи білоруську або дубровицьку реєстрацію. Нині за старшого у сарненській громаді ромів — 35-річний Сергій Заборєвський. Але бароном себе не називає. Пояснює, що барон у циган — це надзвичайно чесна людина, яка має чисте серце, і за це їй доручають вершити циганський суд, тобто вирішувати суперечки. Досі циганським бароном у Сарнах був дядько Сергія. Але нині йому 90 років, і після перенесеного інсульту бути на чолі громади він уже не може. Сергій має лише 5 класів шкільної освіти. Пояснює, що вчитися більше не міг, бо кочував світом разом з батьками. В його роду було багато музикантів. І Сергій теж навчився від брата музики, тож з 12 років співав по ресторанах. Нині він грає на гітарі, пише музику і слова для пісень, працює солістом в Сарненському циганському гурті "Хамза". Неодноразово з гуртом брав участь у міжнародних циганських фестивалях у Києві. Сергій Заборєвський розповів: — Цигани у Сарнах оселилися у 1979 році. У 90-х роках вони ще тримали коней. Кочували на них. Адже кочівля — це якийсь відпочинок і вона в крові у нас. Тепер цигани мають автомобілі. Тож возять ними своїх жінок торгувати по селах. А ті, хто молодший, їздять на заробітки до Києва, у Білорусь. Там картоплю збирають, огірки у теплицях вирощують, інші роботи виконують. Я живу з того, що працюю музикантом. Заробляю на весіллях, ювілеях, інших святах. А моя дружина — приватний підприємець, працює на базарі: торгує ковдрами, постільною білизною. Цигани рано створюють сім'ї. Приміром, я вперше одружився у 14 років. Тож нині маю дорослих доньку й сина — 18 і 16 років. Вони мешкають у Білорусі. Адже я був одружений з циганкою звідти. Зазвичай у циган багатодітні родини. У молоді, яка по 5-6 років одружена, по стільки ж дітей. Але у мене з другою дружиною дітей немає. Свого будинку не маємо. Я продав його, щоб мати гроші на лікування брата. Тож нині житло орендуємо. Цигани у нас сповідують православну віру. А ось на Волині серед них є чимало п'ятидесятників. Серед циган є різні люди, в тому числі й нечесні. Через таких часто і порядних циган підозрюють у всіх гріхах. Приміром, якось я з родичами був на базарі в Сарнах, і нас запідозрили у крадіжці гаманців в українців. Було дуже неприємно через це. Тим паче, що я ненавиджу несправедливість. І краще голодним буду ходити, ніж почну красти. Потім міліція з'ясувала, що то були не наші місцеві цигани. Вони й вдягнуті були не як роми. Адже наші жінки дотримуються циганських традицій і не ходять у міні-спідницях чи в штанах. На запитання, чи потрібно циган інтегрувати у суспільство, Сергій Заборєвський жартує, що вони й так інтегровані. Адже життя багатьох із них не відрізняється від життя людей інших націй. Вони мають комп'ютери і доступ до Інтернету. Їхні діти ходять до школи. Втім, вважає Сергій, потрібно, щоб цигани мали можливість вивчати свою рідну мову у школах, щоб мали якісь осередки культури. У цьому плані, каже він, прогресивний Луцьк, який має циганську асоціацію "Терне рома". Тут видали циганський буквар, створили клас з вивчення циганської мови. При асоціації діє центр реабілітації та соціально-юридичного захисту ромів. Сергій також задумується про створення громадської організації циган на Рівненщині. Але каже, що для цього потрібне приміщення та підтримка влади.