Востаннє таке було ще за Союзу, коли навесні 1985-го влада розпочала антиалкогольну кампанію.
Тодішня влада думала, що народ припинить пити і почне краще працювати «на благо родіни». Вийшло не так. Суспільство розділилося на дві частини. Перша штовхалася в чергах за горілкою, гнала самогон та пила все, що горить, - від одеколону до лосьйону. Друга частина, не маючи змоги збігати в магазин за випивкою, почала поступово тверезіти і у підсумку побачила оту саму родіну на тверезу голову. Після чого з’явилася купа людей, які захотіли змінити життя. І вони свого досягли – імперія під назвою СРСР впала!
Сьогодні ми бачимо спробу залишків того союзу відновити імперію шляхом воєнного нападу на Україну. І дуже добре, що українці зустрічають цю загрозу на тверезу голову. Звісно, хто хоче, той завжди знайде можливість випити. Але я не про тих, а про інших, яким нагода купити алкоголь у будь-якому місці і у будь-який час допомагала «зняти стрес», «забутися», «розслабитися». Тепер такої нагоди немає. Ми зустрічаємо ворога з ясною головою! Нам не треба пити «для храбрості». Нехай це роблять наші вороги! Аж поки не протверезіють у бігах, полоні чи могилі.
Нам же тверезі голови потрібні тепер як ніколи. І добре, що горілку забрали із магазинів. Поки що тимчасово, а хотілося б, щоб назавжди. Щоб ми були завжди тверезі і готові до боротьби!
Микола Несенюк
