ТЮРМА — ЦЕ ДОБРЕ!

2343 0

Ми у соцмережах:

ТЮРМА — ЦЕ ДОБРЕ!

Добре напівлежати у кріслі чи на дивані, спостерігаючи за небезпечними пригодами кіногероїв. Вони собі люблять і страждають, вмирають та гинуть, а ти сьорбаєш чай, поправляючи ковдру, щоб від вікна холодом не тягнуло. Постраждав-похвилювався годинку-другу не встаючи з місця, і спатоньки! Ось тільки кіно має бути відповідне. Щоб пригоди були свіжі, сюжет захоплював і не давав відірватися від екрана. Старше покоління виховувалось на кінофільмах про війну, з яких виходило, що воювати досить-таки приємна штучка.

Добре напівлежати у кріслі чи на дивані, спостерігаючи за небезпечними пригодами кіногероїв. Вони собі люблять і страждають, вмирають та гинуть, а ти сьорбаєш чай, поправляючи ковдру, щоб від вікна холодом не тягнуло. Постраждав-похвилювався годинку-другу не встаючи з місця, і спатоньки! Ось тільки кіно має бути відповідне. Щоб пригоди були свіжі, сюжет захоплював і не давав відірватися від екрана. Старше покоління виховувалось на кінофільмах про війну, з яких виходило, що воювати досить-таки приємна штучка. Може, навіть приємніша за футбол. Мільйони хлопців і дівчаток грали у війну тридцять-сорок років тому, взявши із кіно веселу картинку подвигів, де герой завжди перемагає, причому красиво, а якщо й вмирає, то швидко і ненадовго. Цьому поколінню слід було пройти Афганістан, аби зрозуміти, що відірвана гранатою нога — це назавжди, а розбризкані по камінню пострілом «калашникова» мізки — звичайна матеріальна субстанція, яка вже ніколи не стане мислячою людиною, жадібної до подвигів та гострих відчуттів. Недарма ж у каламутні роки пєрєстройкі й демократизації народ кинувся до світлих кінокомедій шістдесятих років, де найстрашнішою сценою насильства була екзекуція Шуриком партнера по роботі Фєді шляхом биття віником по оголеній сідниці. Все пройшло-минуло. Новим поколінням знову потрібні емоції. І не з гумових американських кінострічок, де не віриш жодному слову, де навіть ядерна війна сприймається як мультфільм. Треба щось по-справжньому страшне, щоб нерви лоскотало, коли чайком під ковдрою грієшся чи пиріжок з капустою гризеш перед телеекраном. Все в нормі, все існує, все на місці. Нескінченні банди вимагачів окупували телеекран і професійно та гостросюжетно розважають обивателя. Майже всі головні герої серіалів — кримінальні злочинці, яким місце у тюрмі. А ми їх любимо або принаймні симпатизуємо їм. Чому ні? На війні теж усі убивці. Що не заважає нам шанувати героїв і пишатися їхніми подвигами. А оскільки війни немає і не буде, іншого виходу, ніж шанувати кримінальних злочинців і пишатися їхніми подвигами, просто не залишається. Ми поступово звикаємо до того, що вбивці й бандити бувають хорошими, а начальнику красти так само природно, як немовляті зволожувати памперс. Всі навколо злодії й бандити, всім місце у тюрмі — стверджує нова кіноідеологія. А якщо ти не такий, то саме тому і сидиш біля телевізора і сьорбаєш чай замість шикувати по ресторанах з бл..., коротше, тусуватися. Тому гнеш довгу шию у маршрутці, а не зганяєш постового на тротуар крутою тачкою. Тому рахуєш гроші до зарплати, а не береш їх пачками, як бомж сміття із бака, що під вікном стоїть. А тюрма — взагалі школа життя, де навчать справжніх «понятій» і тієї самої мови, на яку переходить нове покоління. Це не страшно. Надивившись кіно про війну, старше покоління не кинулось добровільно на танки. Тільки за повісткою військкомату. І нове покоління не побіжить добровільно у бандити, а потім або в тюрму, або в держадміністрацію. Тільки за вироком суду або за указом президента. Нічого не зробиш — наша тюрма та її випускники набагато цікавіші для народу, ніж усі зоряні війни з матрицями і термінаторами. Отак і сиджу вечорами, насолоджуюсь. А малий чомусь не дивиться. Читає про якогось Гаррі Поттера. Теж, напевно, бандит.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також