Чорна війна забирає від нас справжній цвіт нації, молодих, сильних, щирих та відданих воїнів. Вже завтра Рівне попрощається із Героями Іллею Полянським та Ярославом Лицевичем.
Ілля Полянський народився 12 березня 1999 року у місті Пологи на Запоріжжі. Навчався у місцевій школі №1, а за тим у Державному університеті телекомунікацій у Києві за спеціальністю комп’ютерна інженерія.
- Він не служив в армії, навчався на магістратурі — вступив на державну форму навчання, навіть в був числі тих, хто отримував стипендію. Паралельно працював на міжнародну IT-компанію. Дуже любив ліс, хоч і виріс на Запоріжжі. У море його, як то кажуть, не заженеш, а от з лісу не виженеш. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, замість того, щоб виїхати з Києва, Ілля вступив у територіальну оборону. Вже наступного дня в розмові казав, що отримав зброю й стоятиме на захисті, щоб ми йому не заважали, - розповідає тато Героя Олександр.
Згодом Ілля перейшов до підрозділу Сил спеціальних операцій, а після — до Збройних Сил України. Говорив сам, що пройшов бойові позиції по всі напрямках.
- Проте багато про бойові будні не розповідав. Казав, що йде шлях воїна. Дуже пишався своїм підрозділом, тим, як вони діють. Говорив, що йтиме до перемоги. Він завжди посміхався, ніколи ні в чому не розчаровувався. Казав, що не можна ні про що шкодувати, і що він ні про що не шкодує, - розповідає дружина Героя Марія.
Навіть після отриманого поранення Ілля відмовився повернутися до цивільного життя.
- Хто ж буде в окопах? Хто буде захищати? - запитував він у тата, коли мова зайшла про демобілізацію.
Яскравий вогонь життя 24-річного старшого солдата Іллі Полянського згас 12 лютого 2024 року під час бойових дій на Донецькому напрямку.
Ярослав Лицевич народився 19 червня 1995 року у селі Дідівка Локницької громади Вараського району. Закінчив Нобельську загальноосвітню школу. Після закінчення 10 класу вступив у Любешівське професійне технічне училище на спеціальність будівельник. За тим навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування.
У 2016 році Ярослав підписав контракт зі Збройними Силами України, учасник бойових дій у антитерористичній операції на сході нашої країни. Після демобілізації Ярослав працював за кордоном, його дуже поважали у компанії, керівник зробив своєю “правою рукою”. Але коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, не став чекати в чужій країні, повернувся додому, аби стати на захист Батьківщини.
- Справедливий, надзвичайно добрий, порядний, він ніколи не кидав ні друзів, ні побратимів. Так звик по життю, так робили і у його підрозділі, - розповідає сестра Героя Ольга. А мама додає, що такий син — це справжня гордість.
Ярослав одружився у 2022 році. Для дружини був всім: справжнім захистом, батьком, чоловіком, другом. А в 2023 році в сім’ї народився синок Михайлик. За його майбутнє воїн і стояв на фронті до останнього...
Справжній друг, на якого можна покластися в будь - якій ситуації, герой - який добровільно пішов захищати свою Батьківщину і сімʼю. Душа компанія і веселун. Таким пам’ятатимуть Ярослава побратими.
- Ми з Ярославом проходили службу ще з полігону, також плече в плече багато чого пережили. Він був і залишиться для мене найкращим, був не просто товаришем — братом. Це дуже тяжка втрата для всіх, хто його знав. Він та людина, яка віддавала все для інших і хвилювався за інших більше за всіх, - розповідає побратим Єгор.
- Ми прийшли в бригаду в один день, разом проходили всі тяготи служби. Він був дуже відповідальною та чесною людиною, завжди допомагав в будь-яких ситуаціях. Це не просто описати словами втрату близького друга... - каже побратим Героя “Худий”.
28-річний солдат Ярослав Лицевич загинув 12 лютого 2024 року у бойових діях на Донецькому напрямку. У Героя залишилися дружина, син, мати, сестра.
Прощання із Героями відбудеться завтра, 15 лютого, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному.
Поховають Іллю Полянського у селі Радиславка, поряд із тестем Олексієм Чижуком, який загинув у боротьбі за Україну в 2022 році, а Ярослава Лицевича — у рідній громаді в селі Нобель.
