Прощання із Героями Олегом Маслянком та Дмитром Лопатюком відбудеться завтра, 9 травня, о 10:30 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають їх на кладовищі «Нове»…
Олег Маслянко народився 13 жовтня 1970 року у місті Баку. З 1993 року, після здобуття Україною незалежності, жив у місті Рівне. Кадровий військовий отримав відповідну освіту – закінчив спершу Енгельське вище зенітне ракетне командне училище ППО, а потім, Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю «Правознавство».
- Свого часу Олег служив у Владивостоці, але, коли розпався Радянський Союз, звільнився зі служби та переїхав в Україну, у Рівне. Тут понад 20 років служив у поліції. Із початком антитерористичної операції з березня 2015 року брав участь у захисті незалежності та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. А потім, продовжив військову службу у Збройних силах України за контрактом, - розповідає дружина Героя Оксана.
Кадровий військовий понад усе прагнув захистити свою країну та її народ. Тож із початком повномасштабного вторгнення брав активну участь у боях, проявляв героїзм, мужність, витримку. Нерідко вів за собою підлеглих під щільним артилерійським вогнем, зумів зберегти і особовий склад, і успішно виконувати поставлені завдання. Яскравим свідченням мужності та вірності військовій присязі є численні нагороди Героя, які отримав за роки служби, зокрема, медаль «За оборону міста Бахмут» та Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».
- Добра людина, чуйний чоловік, зразковий батько та, перш за все, офіцер, відданий служінню народу України та державі. Таким він був і залишиться для кожного, хто його знав, - каже Оксана.
53-річний майор Збройних сил України Олег Маслянко загинув 25 лютого 2024 року на Донецькому напрямку у бою з ворогом, гідно виконуючи свій військовий обов’язок із захисту Батьківщини.
Дмитро Лопатюк народився 7 листопада 1991 року у місті Рівне. Закінчив Рівненський ліцей №11 із золотою медаллю, а потім, Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Прикладна математика». Після строкової служби в армії працював програмістом.
- Він був дуже чесним та правильним, завжди хотів і прагнув, щоб усе було за законом. Діма – просто золота дитина. Ніколи не забував про батьків та родину, допомагав, був надійною опорою. Він просто найкращий, - розповідає мама Героя Людмила.
Дмитро отримав повістку у жовтні 2022 року, відразу пішов на службу. Вважав, якщо його покликали, значить треба йти служити, хоча, з військовою справою ніколи не думав себе пов’язати.
- Він будував плани на майбутнє, думав про те, як повернеться додому та буде займатися улюбленою справою. Його порядність і тут проявила себе – розповідав тільки те, що можна було нам говорити. Ми знали, де син служить, чим займається, але не більше, - продовжує мама.
32-річний старший солдат Держаної прикордонної служби України Дмитро Лопатюк загинув 1 травня 2024 року на Донецькому напрямку, мужньо та героїчно, прикриваючи вогнем побратимів…
