Прощання пройшло у важкій тиші: у кожному погляді відчувався біль втрати, у серцях — усвідомлення величі подвигу воїна.
Особливу увагу привертала його мати, Галина Василівна. Сильна українська жінка, яка мужньо трималася під час похорону, своїм поглядом передавала біль усієї України.
Поруч із нею були син Дмитро, рідні, близькі та побратими кулеметника.
Люди схилилися в молитві, сльози змішувалися зі словами вдячності воїну, який більше ніколи не обійме рідних, але назавжди залишиться у пам’яті.
Олександр Колесень був доброю, щирою та працьовитою людиною, люблячим сином і батьком. Він захищав Україну до останнього моменту, залишаючись вірним побратимам і народу.
