Цьогоріч на традиційні «Музейні гостини» до Рівного прибула понад сотня народних умільців із різних областей України. Самобутні майстри презентували рівнянам різнобарвні вишивки, картини зі шкіри, чудернацькі писанки та глеки у вбранні з кукурудзи. Рівняни із захопленням споглядали витвори народних майстрів. Дехто придбав на згадку про «Музейні гостини» різноманітні сувеніри. Так, міському голові Володимиру Хомку найбільше на святі впали в очі картини-вишивки. А заступник міського голови Рівного Галина Кульчинська «спокусилася» на керамічне намисто косівського майстра, а також придбала на подарунки три саморобні ляльки по сто гривень і глиняний глек, виготовлений тернопільським умільцем.
Шкіряні пейзажі Рівняни Тетяна та Олександр Соловей презентували власну виставку картин зі шкіри. Брат і сестра займаються виготовленням шкіряних шедеврів уже понад десять років. Як пояснюють майстри, в їхніх картинах роль фарб відіграють різнокольорові шкіряні клаптики, які, наче мозаїка, утворюють дивовижні узори. Деякі з картин Тетяни Соловей потрапили до приватних колекцій цінителів мистецтва різних країн. Наприклад, картину «Чарлі Чаплін» придбав відомий російський актор Ян Арлазоров. Шкіряні картини рівнянки також поповнили колекцію сувенірів Олега Скрипки, Клари Новікової. — Над створенням однієї картини доводиться працювати від кількох днів до кількох тижнів, — розповідає майстриня. — Потрібно і вирізати, і скомпонувати, й усе це склеїти. Перший виріб зі шкіри Тетяна зробила, коли навчалася у художньому училищі у Луцьку. Це були прикраси, які дівчина дарувала подругам. Якось знайома порадила Тетяні спробувати продати власні вироби. Дівчина довго не наважувалась, але коли відпочивала в Ялті, вирішила ризикнути. — Я розклала свої витвори біля знайомого художника-портретиста, — пригадує пані Тетяна, — і на мій подив за півгодини розкупили всі мої вироби. Нині власні картини Тетяна Соловей продає переважно в Ялті. В Рівному ж покупців шкіряних шедеврів лише одиниці. Вартість однієї картини майстрині від 200 гривень. Пані Тетяна пригадує випадок, як одна рівненська знайома привезла з Криму шкіряну прикрасу, в якій майстриня впізнала свій виріб.
”Солоні» картини Майстриня з Нетішина Людмила Данько цьогоріч презентувала у Рівному прикраси зі шкіри та бісеру, картини з солоного тіста. — Робота з тістом подібна до роботи із пластиліном, — розповідає пані Людмила. — Спочатку із нього виліплюю фігурки і випікаю їх. А вже потім до рук беру пензля, фарби, клей. Картини оживають, коли виліплені деталі з тіста пофарбувати, вкрити безколірним лаком та застосувати природні матеріали: листя дерев, стебла рослин, засушені квіти, клаптики хутра, смушку тощо. Для фарбування можна застосовувати гуаш, туш, фарби акварельні, олійні, темперу. А сіль для виготовлення тіста використовують для того, щоб збільшити міцність та убезпечити виріб від різноманітних комах, які полюбляють заводитися у борошняних виробах. Також майстриня виготовляє сувеніри та заколки зі шкіри.
Сулейман на шаховій дошці Різьбяр Леонід Тимощук на «Музейних гостинах» продемонстрував унікальні дерев’яні шахи у вигляді історичних персонажів. На шаховій дошці розташувалися і турецькі султани, й українські козаки. Щоб точно передати вбрання минулих часів, майстер детально вивчав за книгами елементи одягу. Різьбярством пан Володимир займається понад сорок років. Почав вирізати з дерева ще школярем. Перші його роботи — дерев’яні іграшки, тепер — мініатюра або ж паркова скульптура. За словами майстра, у дитинстві він власноруч ножем виготовляв дерев’яні іграшки: солдатиків, фігурки тварин. А коли побачив у знайомого статуетку орла, загорівся бажанням створити таку ж і собі. Довелося освоїти спеціальні інструменти. Нині у Леоніда Тимощука є власна колекція мініатюрних скульптур. Його вироби відзначаються точністю передачі об’ємних форм, оригінальністю, філігранним опрацюванням деталей. На святі майстер пропонував бажаючим придбати свої вироби за 50-100 гривень. Ціна коливалася залежно від розміру фігурки і складності виготовлення.
Писанки з бісеру Здолбунівчанка Наталя Гурєєва ось уже сьомий рік виготовляє писанки з бісеру. — За основу я беру гусяче яйце, — пояснює пані Наталя, — поміщаю його у гарячий парафін і тоді викладаю орнамент із бісеру. Тривалість виготовлення одного сувеніра залежить від складності малюнка. В середньому витрачаю 20-25 годин. Виготовлення такої писанки вимагає ще й неабиякої терплячості. Кольори бісеру потрібно підібрати так, щоб вони були чіткими і не зливалися. Кожну бісеринку потрібно розташувати щільно одна до одної, щоб не було парафінових просвітків. Ідея створити незвичайну писанку виникла у пані Наталії тоді, коли черниці монастиря подарували її сину сувенір у вигляді великоднього яйця. Роздивившись детально виріб, жінка вирішила й собі спробувати виготовити подібний. Нині в колекції здолбунівської майстрині є 28 писанок із різними орнаментами. Вартість сувеніра — сто гривень. Працівники краєзнавчого музею придбали у пані Наталії для експозиції найяскравішу писанку.
Прикраси з кукурудзи Глеки та горщики вбирає у незвичний одяг із крупи млинівчанка Людмила Засадко. За допомогою зерняток гречки, пшона, кукурудзи майстриня створює навіть картини! А почалося все з картин, виготовлених із бурштину. Людмила помітила, що подрібнені кукурудзяні зернятка дуже схожі на бурштин, і вирішила створити подібний витвір мистецтва із набагато дешевшої сировини. Нині млинівська майстриня використовує у своїй творчості зернятка рису, гірчиці, гречки, амаранту, мак, льон, пшоно, кукурудзяне борошно, манну крупу, квасолю, горох, кавові зерна, різне квіткове насіння. Наклеєну на основу крупу і насіння покриває двома шарами лаку, коли виріб висохне — наносить ще й лак для блиску. Пані Людмила стверджує, що її картини не зіпсуються із часом, адже лаки і клеї надійно консервують крупу. На картинку розміром 40 на 50 сантиметрів пані Людмила витрачає 150-200 грамів крупи. А окрім картин, майстриня вправно оздоблює у «круп’яне» вбрання й старовинні глечики, пляшки та горщики під вазони.
