В армії відключили світло. Принаймні це стосується всіх гарнізонів нашої області. Відтепер захисники Вітчизни пізнають військову науку в умовах, максимально наближених до бойових.
Світло вмикають лише обмежену кількість годин лише на окремих об’єктах. За свідченнями військових, поки що працює сигналізація на складах стрілецької зброї та боєприпасів. Що стосується казарм, їдалень, парків військової техніки, то там нині темно, як у сільському клубі. Навіть бойові навчання, які днями розпочались на полігоні, залежать від волі енергопостачальних компаній. Дадуть світло — будуть навчання, не дадуть — солдати будуть просто нести службу, не згадуючи про те, що нині на дворі XXI століття, в якому їхні колишні потенційні противники користуються найновішими засобами супутникової телекомунікації. Як пояснили у нашій місцевій армії, яка зветься 13-м армійським корпусом, борг за електроенергію становить 170 тисяч гривень для власне корпусу, а загалом по всіх гарнізонах області цифра сягає 300 тисяч гривень. Виділені бюджетні кошти місяцями мандрують разом із протокольними рішеннями Кабміну про взаємозаліки між Міноборони, державним підприємством «Енергоринок», «Ей-І-Ес «Рівнеенерго», генеруючою компанією «Західенерго», державною компанією «Газ України» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України». Названі організації хочуть грошей, а не протоколів, що якось не вписується в концепцію оборони нашої держави. — Це просто знущання над нами, — каже начальник Рівенської квартирно-експлуатаційної частини Валерій Коротчук. — У центр міста підвозять дрова, розпалюють вогнище і готують їжу на польових кухнях. Неважко уявити, що робиться у гарнізонних туалетах поза містом, де воду раніше брали зі свердловини, а тепер вона знеструмлена. Вимкнення світла призводить до порушення правил зберігання вибухових речовин, пожежної безпеки, стрілецької зброї та правил поводження з нею. Не освітлюються пости, на яких стоять озброєні солдати, немає зовнішнього освітлення військових частин. Можете собі уявити відчуття вартового та нашу відповідальність, коли він заступає на «темне» чергування, скажімо, біля ангарів з військової технікою. Про можливі наслідки усіх перерахованих порушень ми пишемо і до командування, і в прокуратуру, і в Службу безпеки, але це допомагає лише ситуативно. Ми втиснемося у рамки лімітів, але якби нам давали гроші й вчасно. Сьогодні ми уже вкотре одержали повідомлення про те, що нас вимкнуть… Загрозлива темрява опускається вечорами на військові гарнізони. Посеред густонаселеного обласного центру і менш густонаселених пунктів області сидять у темряві наші озброєні захисники. А може, і не сидять, а може, і не озброєні? Хто їх розбере, якщо темно всюди?
