Надвечір 12 червня на дорозі між Пщевом і Новим Гожицком, що в повіті Мєндзижеч Любуського воєводства у Польщі, автомобіль Opel з не встановлених поки причин злетів у кювет і врізався в дерево. Двоє людей загинули на місці, двох у дуже тяжкому стані відвезли до лікарні. Швидко з’ясувалося, що усі вони — українські заробітчани, мешканці села Борбин Млинівського району Рівненської області. Невдовзі під час операції помер водій цього автомобіля. Четвертий, 19-річний хлопець, провів у лікарні кілька днів і також помер не опритомнівши.
Як розповів в.о. старости села Борбин Анатолій Троцюк, усі загиблі заробітчани були сусідами, мешкали на одній вулиці. На заробітки їздили разом багато разів, працювали на різних роботах і в Польщі, і в Німеччині.
— Цього разу працювали напівлегально, скошували траву на узліссі, — розповів Анатолій Троцюк. — Візи нібито мали, за медичні поліси не знаю, може, мали якісь туристичні. Того дня поверталися з роботи до місця свого проживання. За кермом 23-річного «Опеля», придбаного у Польщі, був 38-річний Петро Чикеренда. Чому він втратив контроль над автомобілем, ми поки не знаємо, авто стареньке було. 31-річний Андрій Василевський та 32-річний Олександр Друзь загинули одразу. Петро помер у лікарні. Наймолодший з них, Сашко Казанчук, провів у лікарні кілька днів і теж помер. Він був у дуже тяжкому стані, йому зробили дві операції, він був у комі, не дихав, а потім настала смерть мозку. Лікарі покликали маму і сестер попрощатися, після цього вимкнули апарати життєзабезпечення.
Василевський та Друзь — з багатодітних родин, одружитися не встигли. Два роки тому родину Андрія спіткало нещастя: один з його братів поїхав на заробітки до Польщі і не повернувся. Родина досі не має жодних відомостей про нього. Зв’язок з ним обірвався за кілька днів після від’їзду. Рідні намагалися щось розпитати у роботодавця, той сказав, що був конфлікт, нібито викликали поліцію. Де подівся хлопець, він не знає. Тепер загинув Андрій.
Сашко Казанчук доводився пасинком Петру Чикеренді. Мама Сашка вийшла заміж за нього і народила дитину. Мешкали разом, в одному будинку. Дві дорослі сестри хлопця — від попереднього шлюбу матері. Одна з них теж працювала у Польщі, приїхала до брата в лікарню першою. Пізніше приїхали його мама, ще одна сестра та двоє братів загиблих чоловіків. Їх усіх прихистили віряни тамтешньої протестантської церкви, розмістивши у Домі милосердя. Ця церква оплатила вартість чотирьох трун, по 400 доларів кожна. А громада села Борбин найняла для перевезення спеціальний автомобіль, в який стали усі чотири труни.
Анатолій Троцюк також розповів, що неабияку допомогу у швидкому від’їзді родичів загиблих до Польщі, розміщенні на проживання, в оформленні документів на перевезення тіл додому та в багатьох інших організаційних питаннях надала Світлана Криса — керівник консульського відділу, І секретар з консульських питань Посольства України в Польщі. За це висловлює їй велику подяку від усієї громади.
— Пані Світлана першою зателефонувала до мене, навіть не знаю, звідки у неї мій номер, і запитала, чи рідні цих чоловіків знають про те, що сталося, — каже Анатолій Троцюк. — Вона одразу виїхала з Варшави до Познаня і провела там усі ці дні. Вона сказала, що за умовами страхування автомобіля, яким вони їхали, вимагати відшкодування неможливо, а за медичними страховками загиблих можна спробувати заявити про відшкодування. Тим часом наші депутати пішли по селу й зібрали 83 тисячі гривень на перевезення тіл та поховання, та не знаю, чи вистачить. Світлана Криса також пообіцяла допомогти у розшуку зниклого брата Андрія Василевського.
Спецтранспорт мав виїхати до Польщі 19 червня, а похорон попередньо запланували на 20 червня. 18-20 червня в Острожецькій об’єднаній громаді, до якої входить Борбин, оголошено жалобу за загиблими.
Світлана Федас.
