Якщо вже йти до ЗСУ - то військовими капеланами.
Ось, що написали з цього приводу на фейсбук-сторінці Рівненської єпархії ПЦУ:
- У цей важкий для нашої країни час війни ми всі стикаємося з численними викликами та випробуваннями. Одним із таких є питання мобілізації священнослужителів. Як Церква, ми прагнемо пояснити свою позицію та внести ясність у це важливе питання.
Церква відіграє особливу роль у житті Українського народу. Вона служить духовним прихистком, джерелом натхнення та підтримки для всіх вірян. У часи миру та спокою священнослужителі допомагають людям знайти шлях до Бога, підтримують моральні цінності та зберігають духовні традиції. У часи війни ця місія стає ще важливішою.
Священнослужителі, як і лікарі, відіграють життєво важливу роль у суспільстві. Якщо лікарі лікують тіла, то священники лікують душі. В умовах війни потреба в духовній підтримці стає особливо гострою. Воїни на передовій, їхні родини та всі, хто стикається з тягарем війни, потребують духовного наставництва та розради. Священники допомагають зберігати моральний дух, підтримують віру та надію.
Мобілізація священнослужителів без урахування їхньої місії може призвести до серйозних наслідків для духовного життя Українського народу. Церква несе відповідальність за духовне благополуччя своїх вірян, і ми повинні забезпечити, щоб у кожній громаді був священник, який надає необхідну підтримку.
У співпраці з державою ми готові узгоджувати питання мобілізації священнослужителів так, щоб це не шкодило нашій місії. Ми пропонуємо, щоб священники, які готові служити на передовій як капелани, були направлені туди з благословення Церкви та за згодою держави. Водночас інші священники мають залишатися в громадах, надаючи необхідну духовну підтримку тим, хто залишився вдома.
Ми готові до діалогу та співпраці, щоб знайти оптимальні рішення, які враховуватимуть як потреби оборони, так і духовні потреби нашого народу. Спільними зусиллями ми зможемо забезпечити, щоб Україна залишалася сильною і вільною, зберігаючи при цьому нашу духовну спадщину.
