Найближчим часом у Рівному планують оголосити конкурс на зайняття посади головного архітектора. З 2016 року, відколи помер головний архітектор Сергій Семенець, бажаючих зайняти цю посаду не було. Востаннє конкурс оголошували у березні 2020-го, але безрезультатно.
Комусь може здається, що саме через те, що в Рівному уже п’ятий рік немає головного архітектора, місто втрачає «архітектурне обличчя» — реконструюють і будують кожен власник на свій смак. Зокрема, останнім часом чомусь прижилась мода, як висловився один рівнянин, на «похоронну архітектуру». Початок їй дала так звана шпаківня — прибудова похмурого кольору до будівлі в центрі Рівного. Чимало новобудов чомусь мають саме такий вигляд — наприклад, багатоповерхівки на Чорновола, над Устею на набережній, у центрі міста за драмтеатром, усі реконструйовані будівлі, в яких розташовані магазини однієї популярної мережі… Щоправда, хтось вважає — це несмак, а хтось — це стильно, по-сучасному.
Тож які повноваження в цьому процесі головного архітектора? Виявляється — дуже обмежені. Може тому й претенденти на цю посаду в чергу не стають?
Олег Піщанський, заступник міського голови з питань архітектури:
— Зараз можливість погоджувати саме паспорт опорядження фасадів обмежена. Відповідно до законодавства, головний архітектор міста зможе погоджувати фасади винятково в історичному ареалі, а ще там, де магістральні дороги і центральні площі.
Коли ми видаємо містобудівні умови та обмеження — а це вихідні дані для проєктування важливих об’єктів, то в наказі передбачаємо та рекомендуємо забудовникам звертатись до нас за погодженням даних паспорта опоряджень. Це окрема адмінпослуга, яка безкоштовно проводиться через ЦНАП. Здебільшого забудовники звертаються і погоджують зовнішній вигляд фасадів. На жаль, зараз це регламентовано, і ми не можемо примусити погоджувати щось в обов’язковому порядку. Хоча раніше такий регламент був навіть щодо індивідуальної забудови: районний архітектор чи архітектори міста погоджували фасади і могли вносити свої корективи щодо вигляду міста.
Законодавство не регулює, які стандарти щодо вигляду міст мають бути. Головний архітектор може внести пропозиції на розгляд міськради, яка, в свою чергу, ухвалити положення про утримання будівель, споруд тощо.
Були моменти, коли, наприклад, архітектор будівлі подавав синю колористику, а в управлінні казали: «Цей колір не в тренді, давайте помаранчевий». Тобто є певний суб’єктивізм, але на рівні рекомендацій. Ми плануємо врегулювати питання принаймні щодо центральної частини міста, магістральних доріг і площ.
Ольга Михайлишин, професорка кафедри архітектури та середовищного дизайну НУВГП:
— Законодавчо не врегульовано, як має виглядати місто, якщо воно не має історико-архітектурного плану. Місто просто керується генпланом, у якому не обумовлений вигляд будівель. Є лише зонування, хоча і його суд нещодавно скасував, повернувшись до зонінгу 2008 року. Головний архітектор таки повинен бути, хоча законодавчо якихось особливих повноважень він не має. Зараз його роль певною мірою виконує архітектурно-містобудівна рада. Але, знову-таки, її рішення мають рекомендаційний характер і більше стосуються принципових моментів щодо будівництва об’єкта, комплексу, району тощо.
Зовнішній вигляд — це діалог чи монолог архітектора, і тут часто постає питання смаку, коли замовник диктує свої умови архітектору. Наприклад, він хоче бачити коринфські колони, приставлені до фасаду «хрущовки», що викликає сміх, але й такі випадки в нашому місті є. Можливо, тут значною мірою винен архітектор, але його можна зрозуміти: він проєктує одне, а в процесі воно видозмінюється забудовником. Завжди вважають, що замовник знає краще, і архітектор нібито просто малює «картинки». Але архітектор володіє фаховими знаннями, і він знає, що робить. Мудрий замовник, який розуміє, що не є професіоналом, і хоче отримати якісне рішення, довіряється архітектору.
Сергій Качановський, забудовник:
— 90% зовнішнього вигляду фасаду будівлі визначає архітектор, який має своє сформоване бачення, а після того погоджує його з власником землі і з управлінням архітектури. В ідеалі, був би в нашому місті головний архітектор, такі речі відбувалися б за його погодження. Головний архітектор мав би задавати шлях, яким ми повинні йти: як мають виглядати вулиці, будинки. Якщо, наприклад, я маю земельну ділянку і хочу побудувати на ній будинок, то архітектор має дати своє бачення, погоджене з головним архітектором. Я, як власник будівельної компанії, можу лише вносити корективи. Не завжди забудовники можуть мати смак і розумітися в підборі кольору. Я, приміром, з кольорами не дружу й визначаю, чи мені подобається, вже за готовою роботою. Будь-яка проєктна організація хоче втілити свої задуми якнайкраще, зробити так, аби будинок вписувався у ландшафт. Мої будинки мені подобаються.
До речі, в управлінні містобудування та архітектури є три вакантні посади: головний архітектор, його заступник і начальник одного з відділів. Після того, як відбудеться конкурс на ці вакансії, будуть обирати архітектурно-містобудівну раду.
Дарія БОРИСОВИЧ.
