На початку листопада 1941 року нацистська окупаційна влада протягом кількох днів вбила близько 17,5 тисяч рівненських євреїв. Єврейка, якій вдалося пережити Голокост, рівнянка Хая Мусман у своїй книзі «Місто моє розстріляне» написала:
– Люди почали заповнювати площу на Грабнику. Невелика площа ледве могла вмістити 17 500 людей. Саме стільки людей у той страшний день залишило свої домівки, щоб вирушити у свій останній шлях, ще не знаючи, що чекає на них попереду. Не встигла колона втягнутись на площу, як німці почали відбирати групи по 50 людей і виводити їх з натовпу. Їх повели на схід, у Сосонки. Сосонками називали невеликий ліс неподалік від міста. Євреї там зазвичай відзначали веселе свято «Лаг ба-Омер». Усе місто збиралося у Сосонках, там влаштовували пікніки й ігри. Люди йшли під холодним, січним дощем наполовину зі снігом, їх підганяли покрики, удари прикладів у спину: швидше, швидше. З дороги потрібно було звернути наліво, у невеликий ліс. Там були вириті не ями, не рови, а величезні котловани. Один метрів п’ятдесят завширшки, інший – трохи менший. Дорослих заганяли у великий котлован і там стріляли їм в потилиці. Дітей відривали від батьків і кидали у менший котлован. Не встигали розправитися з однією партією, як прибувала наступна, за нею – ще і ще.
