У сільські бібліотеки люди тепер приходять не так за книжками, як за можливістю поспілкуватись з рідними, які живуть в інших містах та країнах. З "мишкою" у руці перед комп'ютером тут часто можна побачити навіть вісімдесятилітніх користувачів Всесвітньої павутини. Старші, щоправда, нарікають, що "мишки" якісь неслухняні.
Раніше селяни просили у бібліотекарів знайти потрібну їм інформацію — про виплату пенсій та соцдопомог, вчителі зверталися за допомогою у підготовці уроків. Потім бібліотекарі почали організовувати односельчанам навчання з комп'ютерної грамотності, яку до того вони самі опановували на заняттях в обласній бібліотеці. Тож кожної неділі та у свята у сільських книгозбірнях по декілька годин вчать управляти "мишкою", набирати текст, заходити в Інтернет чи створювати власні сторінки в соцмережах. Такі уроки можуть проводити у майже половині сільських бібліотек області — стільки з них нині комп'ютеризовано. Не всім такі заняття даються легко, кажуть у бібліотеках, старшим "учням" іноді по декілька разів доводиться пояснювати. Ті, хто регулярно відвідує заняття, вже можуть самостійно спілкуватися в соцмережах зі своїми дітьми чи онуками. А дехто навіть гроші в Інтернеті заробляє. — До нас часто приходять два чоловіки, які роблять ставки на футбольні матчі. Бувало, що вони навіть по три та п'ять тисяч гривень за місяць вигравали, — каже бібліотекар Радивилівської районної бібліотеки Лариса Рукінова. — Старші люди часто приходять, щоб знайти своїх рідних. Якось ми розшукали сина нашої постійної відвідувачки, зв'язок з яким вона втратила більше двадцяти років тому. Тоді він жив у Росії, був військовим. Ми вирішили спробувати знайти цього чоловіка. У соцмережах натрапили на його дочку — внучку нашої відвідувачки. Написали їй листа і незабаром отримали відповідь. У ній ішлося про те, що сину двадцять років тому повідомили про смерть матері. Уже через тиждень після телефонної розмови з мамою вся родина сина приїхала у Радивилів. Тепер вони постійно спілкуються через Skype — у нашій бібліотеці є така можливість. За допомогою бібліотечного Інтернету знайшла свою рідню і мешканка села Висоцьк Дубровицького району Ганна Яцкевич. Тепер спілкується з батьком, якого востаннє бачила у ранньому дитинстві. — Мою маму вбив грім, коли мені було три роки. Батько покинув нас ще до того, — розповідає п. Ганна. — Мене спочатку виховували дідусь із бабусею, потім — тітка. Про батька я знала лише, що він родом з Білорусі, а тепер живе у Казахстані. Про це мені розповідав його рідний брат, який жив у Миколаєві, тож ми часто спілкувалися. Поки у нашій бібліотеці не було комп'ютера та доступу до Інтернету, я не наважувалася розшукувати батька, хоча й дуже цього хотіла. У пошуку через "Однокласники" мені допомогла наш бібліотекар. Так нам вдалося зв'язатися з моєю зведеною сестрою Ольгою, про існування якої до того часу я не знала. Вона відгукнулася на мій лист. Нині ми спілкуємося з сестрою та батьком. Проте лише письмово. Якось ми спробували поговорити з батьком по телефону, однак лише декілька хвилин. Потім зв'язок обірвався. Оля пізніше написала мені, що він у розмові ледь стримував сльози, тому вимкнув телефон. Незабаром ще більше сільських мешканців матимуть такі можливості. Наша область вкотре потрапила у програму "Бібліоміст", на реалізацію якої надає грант Фундація Білла і Мелінди Гейтс. Окрім закупівлі нових комп'ютерів для бібліотек, програмою передбачено навчання бібліотекарів, сільських голів, пенсіонерів та людей з обмеженими фізичними можливостями. Такі заняття вже розпочалися в обласній бібліотеці. Тим часом закупівлі обладнання та навчання селян недостатньо, якщо у селі немає Інтернету, кажуть керівники програми. Проте вплинути на це не можуть. — Оскільки мережа у селі можлива лише через супутникову антену чи модем, відповідно, вона дорога для споживача, а швидкість Інтернету недостатня. Тим часом кабельний Інтернет, який значно якісніший, у селі невигідний для провайдера — ніхто не буде тягнути до села кабель, щоб підключити там декілька комп'ютерів, — пояснила регіональний представник програми "Бібліоміст" Оксана Краплич.
