Про те, що виграв грін-карту, 26-річний рівнянин Дмитро дізнався з повідомлення по телефону — його привітали з виграшем та запропонували заплатити 6 тисяч доларів для швидкого оформлення усіх документів, необхідних для виїзду до США. Тоді він, працівник центрального офісу одного з банків у Києві, відрізав: «Дякую, але мене і в Україні все влаштовує» та поклав слухавку. Втім, згодом його не покидали думки про можливий виїзд до США.
Після численних розмов з родичами та друзями Дмитро вирішив: «Полечу». Тим більше, що на перший час жити в США було де — в Нью-Йорку проживають двоюрідні дядько і тітка, в яких виявилась вільна кімната. Звісно, чоловік, який пропонував за гроші свої послуги з оформлення документів, виявився звичайним аферистом. Усю необхідну інформацію Дмитро отримав у посольстві США в Україні, і після успішної співбесіди у Варшаві, що є обов’язковою процедурою, отримав дозвіл на в’їзд до Сполучених Штатів. — Ще у 2007 році, коли був студентом, по гуртожитку ходив фотограф з анкетами і пропонував безкоштовно взяти участь у розіграші грін-карт, — розповідає Дмитро. - Я тоді був в гостях у знайомих дівчат, і вони мене підмовили «заради приколу» заповнити анкету. Мовляв, все одно нічого не втрачаєш. Дзвінок з повідомленням про виграш пролунав через два роки після того. А у серпні минулого року я відлетів до Америки. Спочатку оформив номер соцстрахування, ідентифікаційну картку, страховку за рахунок штату. Після чого додому надіслали бандероль з інформацією про план страхування. Скажімо, лише один довідник з переліком лікарів, до яких я можу звертатися, складається з 1500 сторінок. Дуже допомагали поради родичів, у яких я живу в Нью-Йорку. Окрім того, маю кілька знайомих рівнян, які також виїхали до Сполучених Штатів, хто на заробітки, хто на постійне проживання. Один з них і порадив прийти на співбесіду в компанію, яка займається виготовленням та встановленням святкових декорацій. Робота сезонна — до середини січня. Вже у вересні розпочалися мої перші робочі будні в новій країні. Паралельно розіслав близько 100 резюме в різні компанії, адже все ж таки хотів знайти роботу за спеціальністю — банківська діяльність, облік і аудит. Щоправда, через кілька місяців виявилося, що моє резюме, яке я написав, для Сполучених Штатів не годиться. Довелося його переписувати. Перші кілька тижнів Дмитро у бригаді разом з іншими працівниками (серед яких були двоє рівнян, киргизи, росіяни, кореянки, тайванки та навіть гамбієць) виготовляв прикраси для ялинок, різдвяні вінки, гірлянди. Пізніше їздив по різних містах та встановлював новорічні декорації. Серед замовників були й престижні готелі та бутіки. Працював на об’єктах у Вашингтоні, Філадельфії, Нью-Джерсі. — Одного разу, коли розвантажував з автомобіля прикраси для бутіку сумок, то бачив, як з чорного входу приміщення вийшли співачка Бейонсе та відомий реп-виконавець Jay-Z. А у готелі якось став свідком зйомок бойовика, в якому беруть участь Бен Стіллер та Едді Мерфі, - пригадує Дмитро. - Часто працював понаднормово, за що платили додатково. Щодня треба було вставати о 5-й годині ранку, щоб не запізнитися на роботу, до якої добирався на метро, що працює цілодобово. Хоча вночі воно стає більше схожим на притулок для бомжів, які зі своїми сумками сходяться та лягають спати просто на лавках. Огидне видовище. І запах — відповідний. Величезні пацюки у нью-йоркському метро — також звичне явище. Іноді додому повертався вже далеко за північ. За кожну годину роботи платили 12 доларів. У понаднормовий час — 18. За чотири місяці я заробив 16 київських місячних заробітних плат (за мірками банку, в якому я працював) та 38 рівненських. Навіть отримав бонус $300. Для прикладу, за три роки роботи у банку мені не видали жодної премії. Ну і зав’язав купу знайомств. Одразу після завершення першого «робочого сезону» рівнянин разом з новими друзями на автомобілі вирушив у подорож Сполученими Штатами. Проїхали зі сходу на захід і назад 13 тисяч кілометрів. Побували у Голлівуді на студії «Юніверсал», у «Діснейленді», в одному з найвідоміших парків атракціонів «Six Flags», на узбережжі Тихого океану, відвідали «Гранд Каньйон» та інші визначні місця. — Як не дивно, але найменше сподобався Лас-Вегас. Це місто справляє якесь гнітюче непривітне враження, — згадує Дмитро. Подорож тривала 17 днів та обійшлася у майже $1200. До слова, в середньому стільки ж коштує один місяць проживання в Нью-Йорку, це якщо витрачати лише на необхідні речі та послуги. — Мені пощастило, що жив у родичів, — розповідає Дмитро. — Хоч я і платив за кімнату та віддавав частину грошей на харчування. Втім, це значно дешевше, ніж винаймати житло. Із зарплати лишалося близько 30% грошей. Ті, хто винаймає квартиру, наприклад, знайомі, з якими працював — були у більш скрутному становищі. Після подорожі Дмитро у вільний час відвідував різноманітні безкоштовні семінари для працевлаштування, на яких вчать правильно себе представляти на співбесідах, як поводитися, як складати резюме та ін. У США прийнято навіть після звичайної співбесіди відправляти на адресу компаній листа з подякою за проведене з вами інтерв’ю. Зв’язок з Україною підтримував за допомогою Інтернету — спілкувався з родичами та друзями по «Skype», «ICQ», дивився онлайн-трансляції футбольних матчів, в яких брали участь українські команди. За сімейними обставинами Дмитро змушений був повернутися жити в Україну, хоч цього і не планував. Втім, від отримання громадянства США відмовлятися не збирається. Довідка «РВ» Так звана Green Card — це документ, який дає право її власнику постійно проживати і мати легальну роботу у США. Раніше карта була зеленого кольору, від чого й виникла така назва. Держдепартамент США розробив лотерею Green Card Lottery, і щороку в ході розіграшу комп’ютер випадковим чином відбирає переможців з числа тих, хто подав заявки на участь. Подати заявку і зареєструватись на офіційному сайті імміграційної лотереї може будь-яка людина, яка відповідає кільком вимогам.
