Чорнобильський дзвін нагадує : всі ми — заручники Чорнобиля. Скільки людей він забрав за 17 років! Здається, не так давно були відкриті у Степані, що у Сарненському районі, два нових кладовища, а сьогодні вони вже заповнені наполовину.
Чорнобильський дзвін нагадує : всі ми — заручники Чорнобиля. Скільки людей він забрав за 17 років! Здається, не так давно були відкриті у Степані, що у Сарненському районі, два нових кладовища, а сьогодні вони вже заповнені наполовину. Чорнобильска біда ходить по п’ятах, а ми беззахисні й нікому не потрібні. Ми покинуті напризволяще, приречені на самовиживання за гріхи наших сліпих «вождів». Ми вдихаємо щодня на повні груди радіаційний пил на своїх городах та полях, п’ємо опромінену воду з криниць, спалюємо в грубках дрова, створюючи свої домашні «реактори», їмо городину, приправлену цезієм, стронцієм та плутонієм… Від того й хворіємо. А тим часом на Степанську райлікарню №2 з Чорнобильського фонду виділяється щомісяця лише по 8 тисяч гривень, тобто на одного потерпілого — по 1,7 грн. при мінімальній потребі 2,9 грн. Це не може не турбувати ні хворих, ні лікарів, адже до Степанської зони входить близько 20 населених пунктів. І саме лікарям доводиться першими розділяти біль і горе з хворою людиною, якій часто не в змозі допомогти без ефективних медпрепаратів, на які немає грошей.
