У тата і сина — різні іграшки

2004 0

Ми у соцмережах:

Рівнянин Олександр Денисюк у дитинстві мріяв стати далекобійником. Із дорогою не склалося, а ось сама мрія переросла у хобі — конструювання вантажівок. Про вантажівки він знає майже все. А різниця між справжнім автомобілем і витвором рук Олександра лише та, що його машини менші за розмірами у 43 рази і статичні.

Олександр Денисюк

Олександр Денисюк. Фото автора
— До моделювання мене привів батько, — розповідає Олександр Денисюк. — Він навчав мене робити перші моделі. А потім відвів у корабельно-модельний гурток, проте до кораблів у мене душа не лягла. Більше захоплювали літаки та машини. І досі на полиці зберігається мій перший КамАЗ, зроблений з паперу і покритий саморобною пекельною сумішшю клею і металевої пудри. А професійно почав займатися моделюванням приблизно сім-вісім років тому, коли відкрив для себе силіконове лиття деталей із поліуретанової смоли. Олександр Денисюк — родом із селища Степань на Сарненщині. Після школи навчався спочатку в автотранспортному технікумі, згодом у тодішньому Інституті водного господарства на автомеханіка. Олександр працює зараз на РЗВА, а увесь вільний час віддає моделюванню та вихованню сина, і скаржиться, що 24 годин йому не вистачає. — Моєму синові Роману уже вісім, — розповідає Олександр. — Захоплення вантажівками він не перейняв — більше йому до вподоби спортивні машинки. У нас вдома навіть розподілено іграшки: є Романові, а є ті, що тата, — вантажівки. Син ніколи без дозволу не візьме модель. Інколи лише просить подивитися, як вона зроблена. Нині наша улюблена забавка із Романом — виробництво усіляких паперових іграшок. В Інтернеті безліч схем, потрібно тільки роздрукувати, вирізати і склеїти. А це все ж цікавіше, ніж купити іграшку на ринку. Хоча мушу зізнатися, що набагато більший інтерес до моделювання проявляють друзі Романа, які до нас приходять. Для них це щось неймовірне, що іграшку можна зробити своїми руками. Працювати над однією моделлю Олександру доводиться приблизно півроку. Не поспішає, бо робота ця — для власного задоволення. Зараз чоловік — у процесі підготовки моделі українського КрАЗа. — Я списався із заводом — вони допомогли мені з кресленнями. А я вже підганяю їх у масштаб, який мені потрібний, і пристосовую до певних своїх вимог, — розповідає Олександр. — У світі серед різних виробників моделей мене трохи знають. Я займаюся цим давно, тому у заводів не виникає думок, що я продам ці креслення Китаю чи ще комусь. Як правило, виробники ідуть назустріч. На Заході технічний моделізм розвинений ліпше, ніж у нас. Існує і безліч фірм, які займаються виготовленням моделей і наборів для їхнього складання. Тому європейські заводи стараються підтримувати інтерес до техніки, особливо, якщо це їхня техніка. До речі, цікаво, що німецькі компанії, коли я їм відправляю запит, відповідають через день. Два дні вже можна розцінювати як неповагу. Італійці більш безвідповідальні — відповідь доводиться чекати тиждень, але вона також неодмінно буде. Російські і наші надають потрібну інформацію після тривалого листування, а із білоруським МАЗом я співпрацю так і не налагодив. Завод не йде ні на який контакт. Зрештою, тому я ці моделі вантажівок і не виготовляю. У Рівному, за словами Олександра, моделісти та колекціонери міні-машин є, проте їхня кількість за останні роки різко зменшилася. Особливо таких, як Олександр, які роблять кожну деталь моделі своїми руками. Багато хто перейшов на радіомоделі. Але Олександр вважає, що рухомі машинки — це іграшки, а не колекційний експонат. До речі, у Рівному Олександр Денисюк — єдиний, хто спеціалізується на виготовленні вантажівок із пластмаси та смоли. — Зараз на ринок виходить Китай із цілими серіями моделей машин, — говорить моделіст. — Проте є люди, які китайські машинки взагалі не визнають за моделі, тому що вони всі однакові, у них відсутня індивідуальність. У мене ж улюблених моделей немає. Я от зараз роблю КамАЗ, то мені він і подобається. Я ним живу, докопуюся до кожного вузлика. Завтра я розпочну роботу над якоюсь іншою маркою машини, тоді вона стане моєю найулюбленішою. Переваг якомусь виробникові не надаю. Зараз багато машин, які і самі по собі дуже красиві, і технічно розвинуті досить високо. Сучасні вантажівки можна прирівнювати до невеличких літачків чи навіть витворів технічного мистецтва — маса пристроїв, які допомагають водієві у роботі, дозволяють суттєво економити пальне та зберігають довкілля. У своїх моделях стараюся не повторюватися. Раніше кожну з них робив повністю індивідуальною — усі деталі виготовляв вручну. Зараз же ж з'явилася категорія недорогих матеріалів для копіювання виробів. Наприклад, коли я роблю кабіну, то з допомогою спеціальної силіконової гуми знімаю із цієї кабіни форму, а в неї потім заливаю спеціальну смолу, розроблену для моделістів. Як правило, основні деталі виготовляю з допомогою такої форми. Тому виходить, що за певними параметрами усі мої моделі однакові. Різнитися у деяких може лише колір. Усі моделі зроблені зі спеціальної пластмаси. Для коліс використовую гуму, яку виготовляють у Харкові, проте замовляти змушений її через Москву. Так виходить і швидше, і дешевше. На жаль, українські представники не завжди оперативно реагують на мої потреби, а із Москви замовлення може прийти за день. Знайомі передають гуму на потяг або висилають поштою. Олександр Денисюк стверджує, що головне для нього дотримуватися точної копійованості моделей. Маленька вантажівка має відрізнятися від великої лише розмірами. Моделіст відпрацьовує усі деталі. — Для мене важливо, щоб мої моделі були впізнаваними, — розповідає Олександр. — Щоб людина, яка вперше побачить міні-КамАЗ, могла одразу зрозуміти, що це КамАЗ. До речі, зараз із знайомим німцем працюю над спільним проектом — моделюванням рідкісної вантажівки відомого дизайнера Луїджі Колані. Таких машин випустили лише дві чи три. Німецький знайомий підшуковує необхідну інформацію, а я згодом робитиму саму модель. Були випадки, коли мене просили зробити і незвичні моделі. Наприклад, багато хто мріяв мати вантажівку — героїню серіалу "Далекобійники". А нещодавно до мене звернулися, аби я зробив… модель "санкомівського" сміттєвоза. Поки що я за це не візьмуся, бо немає достатньо матеріалів. Але коли, можливо, з'являться схеми, таку модель зроблю. Все-таки машина цікава.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також