Обласний господарський суд прийняв рішення про стягнення з банку «Аваль» на користь однієї з приватних фірм Рівного майже 10 тисяч гривень. Фірма мала рахунок у банку і користувалася системою «Клієнт-Банк», котра передбачає можливість керування коштами на рахунку через мережу Інтернет. Одного дня з рахунку фірми кошти зникли. За цим фактом міськвідділ міліції порушив кримінальну справу. А керівник фірми звернувся до суду.
Про цей випадок зі зникненням коштів з рахунку «РВ» розповідала у №15 від 25 лютого цього року «У Рівному вже крадуть через Інтернет». Тоді у банку говорити про подробиці цієї справи відмовилися, зіславшись на те, що міліція порушила кримінальну справу, і запевнили, що система «Клієнт-Банк» — надійна і захищена, якщо користуватися нею відповідно до умов договору. Утримуються від коментарів у банку й нині. Тому слово бере керівник фірми-позивача: — Суд прийняв рішення на нашу користь. Адже було встановлено, що електронний документ, за яким банківські працівники списали кошти з мого рахунку, і підпис на ньому були підробленими. І не вина клієнта, що банк не забезпечив систему «Клієнт-Банк» захистом, який унеможливлює до неї доступ сторонніх осіб. Крім цього, з’ясувалося, що ІP-адреса, з якої надійшов електронний документ на перерахування коштів (платіжне доручення), не збігається з ІР-адресою, яка належить моєму комп’ютеру. Документ надійшов з комп’ютера у м. Плано штату Техас у США, а я в цей час перебував в Україні. Тож суд вважає, що з метою захисту рахунку клієнта банк мав би чітко означити ІР-адреси, з яких клієнт може надсилати платіжки. Відповідно до Цивільного кодексу, в разі безпідставного списання коштів з рахунку клієнта, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки. Оскільки це не було зроблено, суд вирішив стягнути з Рівненської обласної дирекції банку «Аваль» зниклу з рахунку суму та вартість судових витрат. Втім, банк подав скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, вказавши, що Рівненська обласна дирекція банку не може бути відповідачем у справі, оскільки не є самостійною юридичною особою і не може представляти інтересів банку в судах. Крім цього, як зазначено у скарзі, розгляд позову повинен відбуватися за адресою відповідача, тобто у Києві. Заперечує банк і фіктивність платіжного документа, за яким відбулося списання коштів. А також вказує на те, що для роботи з ІР-адресою, яка знаходиться у Техасі, не обов’язково перебувати у США. Для цього досить користуватися сервером, який там знаходиться. Щодо використання конкретної ІР-адреси для надсилання електронних документів, то, як стверджується в апеляційній скарзі, у день зникнення з рахунку коштів клієнту нагадали про таку можливість. Також у банку припускають, що списання коштів з рахунку клієнта могло відбутися через використання ним неліцензійного антивірусного програмного забезпечення.
