Нещодавно дізнався, що найпоширеніше ім’я для новонароджених хлопчиків у Лондоні зараз Мохаммед. Тобто з дітей, які щодня з’являються на світ у пологових будинках столиці Великобританії, найбільша кількість отримує саме це ім’я. Та не це здивувало, а те, що таким чином Лондон лише наздогнав Париж, де маленькі Мохаммеди вже давно перегнали Жанів, П’єрів, Жаків і т.д. Не меншими темпами «мохаммедизація» триває і в інших європейських столицях. Причому тенденція виглядає таким чином: чим вищий у місті рівень життя, тим більше у цьому місті народжується Мохаммедів. Іншого не дано. Або високий рівень життя з Мохаммедами, або низький без них.
Нещодавно дізнався, що найпоширеніше ім’я для новонароджених хлопчиків у Лондоні зараз Мохаммед. Тобто з дітей, які щодня з’являються на світ у пологових будинках столиці Великобританії, найбільша кількість отримує саме це ім’я. Та не це здивувало, а те, що таким чином Лондон лише наздогнав Париж, де маленькі Мохаммеди вже давно перегнали Жанів, П’єрів, Жаків і т.д. Не меншими темпами «мохаммедизація» триває і в інших європейських столицях. Причому тенденція виглядає таким чином: чим вищий у місті рівень життя, тим більше у цьому місті народжується Мохаммедів. Іншого не дано. Або високий рівень життя з Мохаммедами, або низький без них. Отак приблизно це можна зрозуміти. Про наш рівень життя говорити непросто. А прив’язати цей рівень до дитячих імен ще складніше. Моє золоте дитинство, наприклад, минуло у часи, коли кожного другого хлопчика звали Вітя-Володя-Саша-Сірожа. Дітей з екзотичними іменами серед нас не було, а якщо й траплялися такі, то вони швиденько пристосовували свої імена під загальновживані. Той же Мохаммед тоді відгукувався б на ім’я Міша і нічого б із себе не корчив. Нині часи не такі. Нині повна свобода називатися як завгодно. Але особливого розгулу іменної творчості у нас поки що не спостерігається. Не тому що батьки такі розумні. І зараз знайдуться оригінали, які можуть назвати дитину на честь якого-небудь Тайсона. Але з часом дитина тихо перетвориться на Толіка і паспорт одержить вже як нормальна людина. Говорити, гадаю, слід не про моду на імена. Згадане ім’я Мохаммед самі знаєте що означає. Це головне ім’я для усіх мусульман світу. Тож там, де Мохаммеди, або Мамеди, Магомети, Магомеди і тому подібні варіанти, там мусульмани. Не просто мусульмани, а всерйоз, із мечетями, муллами і тому подібним. Чи буде це у нас? Чи прийдуть до нас мусульмани жити надовго, як прийшли вони до найрозвинутіших країн світу? Гадаю, що історичні паралелі із згадками про турків і татар, які у давнину намагалися підкорити наші землі, у цьому випадку недоречні. Нинішні мусульмани приходять не з мечем чи шаблею, щоб людей на здобутих землях було менше. Вони приходять із тим, за допомогою чого людей стає більше. Якщо простіше, приїжджають, знаходять роботу і починають дуже швидко народжувати і ростити дітей. Там, де замріяний норвежець чи француз роками розмірковує над сенсом життя і своїм у цьому житті призначенням, за той час непомітно народжуються сотні маленьких Мохаммедів і згаданий норвежець чи француз вже мають чим займатися. Тож чи достатньо ми бідно живемо, щоб не допустити на нашій землі швидкого масового народження Мохаммедів, як зробили це німці з британцями, французи зі шведами, голландці з італійцями? Важко сказати. Не вірити ж оцій усій статистиці, яку нам пропонують політики при владі і без. Їх не зрозумієш: як вони при владі, так все у нас гаразд, як ні, то хоч помирай. Хоча ні, спочатку до виборів доживи. Я ж тепер точно знаю, як дізнатися, чи добре ми живемо. Без усяких статистичних інститутів. Слід просто періодично телефонувати до ЗАГСу і запитувати, чи з’явились вже у нас маленькі Мохаммеди. Щойно з’являться, значить, усе! Значить, ми вже наздогнали і Європу, й Америку!
