Третьокурсник Рівненського вищого професійного училища №1 17-річний Олександр Маленко, який минулого четверга у майстерні навчального закладу позбувся фаланг трьох пальців лівої руки, досі перебуває в лікарні. Юнак сподівається, що на травмованих пальцях приживеться пересаджена шкіра і він не залишиться калікою.
— Частково я сам винен, мав би бути більш уважним і обережним, але й інших причин вистачає, — розповідає Олександр. — Того дня, коли робота підійшла до завершення, мій напарник виключив верстат і пішов до виходу, але не поставив на місце захисний кожух. Я ж йшов за ним, намагався не перечепитися. Бо окрім дощок, призначених для виконання нами дипломної роботи, в майстерні були й дошки нашого майстра. Мав він на чиєсь замовлення виготовити декілька вікон та дверей. А оскільки ті дошки були складені у штабель буквально за 30 сантиметрів від фугувального верстата, я там пробирався боком. І ось коли я йшов і дивився під ноги, якось випадково зачепив рукою вал верстата, який ще продовжував обертатися за інерцією. Почув лише як щось черкнуло, а це вже мої пальці спилювало... Одразу після операції, яка тривала чотири години, до мене прийшов майстер. Він просив, щоб я написав пояснення, що буцімто зазнав травми тільки через власну необачність. Але я без матері нічого підписувати не захотів. Заступник директора ВПУ-1 Петро Климчук слова потерпілого учня спростовує: — Ми одразу ж створили спеціальну комісію для розслідування нещасного випадку, займалися цим і міліція, прокуратура, інспектори Держгірпромнагляду. Всі висновки звелися до одного — нещастя з учнем сталося тільки через його власну необережність. Щодо тих дощок, які оминав учень, то вони ніякі не «ліві», а були призначені для виготовлення вікон і дверей для гуртожитку училища. І стояли вони від верстата на віддалі понад метр. А щодо нашого візиту в лікарню, то згідно з нормативними вимогами, ми змушені були взяти пояснення в потерпілого, щоб долучити його до інших документів про нещасний випадок.
