Про проблеми перевізників, нові виклики, пов’язані із запровадженням карантинних обмежень, про плани та перспективи пасажирських перевезень — читайте в інтерв'ю Валентина Демчука, президента громадського об’єднання «Асоціація перевізників України», лідера політичної сили «УДАР Віталія Кличка» на Рівненщині.
Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Закон України «Про автомобільний транспорт»
— З червня підвищилася ціна на проїзд у маршрутках Рівного, очікується подорожчання проїзду й по області, з чим це пов’язано?
— Ключовий закон, який впливає на ситуацію з перевезеннями, а в подальшому на тарифікацію, — це Закон України «Про автомобільний транспорт». У ньому зазначено, що перевізники повинні на пільгових умовах перевозити пасажирів, які мають відповідні пільги — про це ми знаємо. Загалом право на пільгове перевезення мають більш ніж 45% українців.
Тариф формується з прибуткової частини — це кількість пасажирів, які сплачують за проїзд, і зі збиткової — тобто утримання транспорту, витрат на пальне, страхування, оподаткування тощо. У Рівненській області формується два типи тарифів: внутрішньообласний (приміські й міжміські маршрутки) — зараз тариф становить 1 грн за кілометр, а також фіксований міський тариф — окремий для комунального та приватного транспорту.
У зв’язку із запровадженням карантинних обмежень прибуткова частина зменшилась — адже враховуються лише «сидячі» місця для пасажирів…
— Перевізники розповідають, що ситуація ускладнилася ще до початку пандемії.
— Перевезення — це дотаційний напрям. У 2014 році держава передала функції компенсації втрат внаслідок пільгових перевезень органам місцевого самоврядування. До запровадження змін компенсація відбувалася на державному рівні — існував механізм для внутрішньообласних перевезень. Зауважу, що стосовно міжміських перевезень такого механізму не існувало ніколи.
— Тобто до 2014 року перевізники отримували компенсації? А зараз?
— Скажімо, раніше це становило близько 10% від потреб перевізника. Наразі механізм просто відсутній — компенсацій по обласних перевезеннях немає. Що стосується міста — перевізники отримують дуже незначну компенсацію на вкрай нерентабельних маршрутах. Дещо іншою є ситуація на комунальному транспорті — за 2020 рік було виплачено компенсації близько 50 мільйонів гривень. Для підтримання галузі місту, наприклад, потрібно більше 100 мільйонів на рік. Враховуючи дефіцит бюджету, кошти витрачаються на першочергові потреби — оплата праці бюджетників, школи, дороги тощо. Отже, ця сума виглядає непідйомною. Але й механізму немає.
— Галузь дотаційна, але коштів у бюджетів немає. Що робити перевізникам?
— Перевізники змушені шукати шляхи вирішення проблеми — такі як підвищення тарифів. Внаслідок бездіяльності органів влади, внаслідок того, що перевізники залишилися без допомоги — страждають пасажири. Проблеми перевізників влада перекладає на плечі пасажирів. Це обурює перевізників, адже існує межа підвищення тарифів.
Крім того, нерентабельні маршрути просто перестали існувати — як по місту Рівному, так і по всій області. Це катастрофічно, коли люди стали заручниками ситуації й позбавлені можливості користуватись транспортом. З іншого боку, перевізники стикнулися з такою реальністю: поїздка у віддалене село, де транспортом користується кілька осіб — нерентабельна. Перевізники порушують умови договору, зменшуючи кількість рейсів — але тенденція така, що цей бізнес занепадає.
— Що робить у цій ситуації місцева влада?
— За ці порушення влада показово розривала договори з перевізниками. Але на їхнє місце ніхто не прийшов. Влада змусила перевізників відкрити новий маршрут у Рівному №31 — проте він є абсолютно збитковим. Фактично, перевезення людей оплачують самі перевізники. Переконаний, що довго це тривати не зможе.
— Які механізми вирішення проблеми?
— Якщо не буде компенсацій, цей вид бізнесу занепаде. В усьому світі перевезення — це дотаційний напрям. У сусідній Польщі величезні кошти вкладають у сектор громадських перевезень. Будують тролейбусні депо, повноцінно оновлюють рухомий склад. Наші водії масово виїжджають працювати до Польщі, й вони відчувають різницю в умовах роботи. За умови такого тотального занепаду галузі, українські перевізники не можуть виплачувати їм конкурентну зарплату. Кращі кадри — виїжджають.
Ми теж хотіли б замінити транспорт. Останнє велике оновлення відбулося у 2008 році. У 2014 перевізники могли дозволити собі одиничні купівлі автобусів.
Ви розумієте, перевізники хотіли б створити кращі умови для пасажирів. Під час карантину держава зобов’язала перевізників обробляти транспорт, стежити за безпекою — і перевізники, безперечно, купували все за власний кошт: антисептики, дезінфектори, здійснювали обробку транспорту. Ми розуміємо, що безпека пасажирів — це важливо, але все це ми робимо власним коштом. Тому коли держава дає вказівку, але ця вказівка змушує бізнес страждати, то це не державницький підхід.
Ми завжди йдемо державі назустріч. Коли, приміром, потрібно було підвозити медиків під час карантину — ми працювали. Але сьогодні просимо в держави, щоб вона не знищувала перевізників, не ставила їх на коліна, а йшла назустріч, бо ми завжди відкриті й намагаємося робити все заради комфорту людей.
— Які зміни ви запроваджуєте? Які в опрацюванні?
— Потрібно докорінно змінити порядок проведення конкурсів. Місто укладало б угоди з перевізниками, в яких вказано кількість виконаної транспортної роботи і виплачувало би перевізнику кошти. Міська влада встановлювала би тариф на перевезення, реалізувала квитки, регулювала кількісний та якісний склад пільгових категорій.
Давно варто запровадити електронний квиток. Це зручний механізм як для пасажирів, так і для перевізників — для обліку перевезених пасажирів. Є позитивний приклад впровадження електронного квитка в Києві. Ми плануємо більш детально його вивчити. Колеги з фракції «УДАР» у Київраді, які є головними драйверами в реалізації ініціатив міського голови Віталія Кличка, обіцяли поділитися з нами цим успішним досвідом.
Ми постійно співпрацюємо з Міністерством інфраструктури, з депутатським корпусом. Дещо вдалося запровадити: спростили проведення конкурсів з міжобласних перевезень. Актуальним є питання спрощення обмежень щодо ввезення автомобілів зі стандартом менш ніж Євро-5. Є дуже якісні автобуси, якими можна було б оновлювати рухомий склад — але їх неможливо завезти в Україну. Актуальним є і питання вигідного лізингу на придбання транспорту.
