Українських туристів у Польщі люблять, бо щедрі і... культурні

Рівненський палац князів Любомирських, який з ХVIII століття велично стояв на пагорбі поблизу сучасного стадіону "Авангард", можна знайти.... на стіні палацу Любомирських у Польщі, одного з багатьох, які збереглися і діють як музеї. І це яскрава ілюстрація того, як поляки шанують те, що історично дісталось їм у спадок. Палац Любомирських у Рівному зруйнований повністю у 40-х роках минулого століття, і ми, на жаль, його можемо побачити лише на давніх гравюрах та ще у вигляді макета в обласному краєзнавчому музеї. У Польщі теж чимало історичних пам'яток зазнали руйнування, але ті, що залишились, навіть невеликі фрагменти стін чи фресок, тут доглядають та реставрують, бо вважають, що потрібно берегти те, що мають.

Щоправда, зізнаються, на реставрацію потрібні дуже великі кошти, тож якби не допомога Євросоюзу, довести до ладу історичні будівлі було б важко. Нащадки князів — Любомирських, Потоцьких — не претендують на володіння своїх предків, бо деякі з них вже стали бідними людьми, які не спроможні утримувати палаци. Натомість вони радіють, що їхні "родові гнізда" доступні для огляду людям, які цікавляться історією. У Польщі палаци не стоять порожніми. Чи не в кожній колишній резиденції знатного роду є готель із оригінальним стилізованим інтер'єром, ресторан із смачною кухнею. У палацах влаштовують костюмовані бали та лицарські турніри, як колись, і сучасні музичні фестивалі та виставки. Любителів історії може зацікавити замок Любомирських і Потоцьких в Ланцуті з великим парковим комплексом в англійському стилі й оранжереєю орхідей. Це одна з найгарніших і найбільш розкішних аристократичних резиденцій у Польщі. У замку — чудові інтер'єри житлових кімнат з колекціями мистецтва, прекрасний бальний зал, в якому тепер проводять фестивалі класичної музики. А в колишніх стайнях — цікава колекція екіпажів, одна з найбільших у Європі. У замку знаходиться готель і ресторан, який пропонує страви польської кухні, створені на основі рецептур кухарів сімей Потоцький та Любомирських. А неподалік Перемишля, у Красічині, розташований кам'яний замок у вигляді неправильного чотирикутника з чотирма циліндричними баштами, що має вигляд мережива завдяки оздобленню стін. Біля замку — парк з цінними і цікавими породами дерев та кущів. У палаці знаходиться елітний готель, ресторан, винарня. Є багато серед туристів і охочих побачити військово-оборонні споруди. Один із найпопулярніших туристичних маршрутів довкола прикордонного з Україною міста Перемишль пролягає оборонними спорудами другої половини ХІХ — початку ХХ століття, які називають "Твердиня Перемишль". Комплекс оборонних споруд кільцем огортав місто та складався з кількох десятків фортів. Польські історичні пам'ятки можуть зацікавити українців та поляків, які живуть в Україні. Бо маємо не тільки спільний кордон із сусідньою державою та, приміром, гори — українські Карпати та польські Бещади. А й спільну історію, яка об'єднує нас не тільки спогадами про прогресивні княжі роди, які розбудовували міста, дбали про їхній розвиток і на території сучасної Польщі, і на землях сучасної України. Спільність ця полягає ще й в тому, що історія переплела долі людей, які жили в українсько-польському прикордонні.

	Палац у Красичині ніби витканий з мережива. У капличці полюбляють вінчатись, адже тут, як розповідає міцевий екскурсовод, дають гарантію... на шлюб. При цьому з посмішкою уточнюють, що гарантують непорушність шлюбу до виходу з каплиці...

У Польщі люблять українських туристів. І не тільки за щедрість — українці на другому місці серед туристів, які найбільше коштів тратять на покупки у Польщі, а й за культурну поведінку — в усякому разі саме такі відгуки довелось почути і в готелях, і від людей, які розважають туристів. Якому українському туристу буде в Польщі найбільш цікаво провести час? Директор Польського осередку туристичної інформації в Києві Влодзімєж Щурек досить влучно відповів на це запитання: — У першу чергу інтелектуальному. Такому, який цікавиться міським та культурним туризмом: історією, архітектурою, музеями. Польща — це скарбниця пам'яток культури. Нашій країні пощастило внести до Списку світової спадщини ЮНЕСКО 13 культурно-історичних і природних об'єктів. І нам приємно, що українські туристи вміють це оцінити. Туристи, які не лежать на пляжах, а хочуть щось побачити і пізнати — це, на наше переконання, і є справжні туристи. Під час подорожі Підкарпатським воєводством українські журналісти побували в невеличких, але дуже романтичних містечках. Перемишль, Ярослав, Сянок... Вони дуже схожі поміж собою, а заодно й нагадують за архітектурою наш український Львів. Центральна площа в усіх містах — ринок. Посеред площі — неодмінно ратуша. Довкола — невисокі кам'яні будинки, покриті черепицею, та вузькі вулиці, вимощені камінням. У кожному місті — костели та собори. Щоправда, в кожному містечку є й свої особливості. Наприклад, Сянок пишається великою колекцією ікон та творів художника Бексінського, який в цьому місті народився. Ці експозиції належать Історичному музею, який розташований в колишньому королівському замку. До речі, поруч з музеєм є бункер часів минулої війни. Так само як у Рівному біля музею є бункер Коха. Тільки у нас, щоправда, й досі не знають, що з тим бункером робити, а в Сяноку його збираються осушити і влаштувати галерею.

	У Ланцуті — цілий комплекс з розкішним палацом та великим парком

Перемишль цікавий тим, що втративши статус центру воєводства в результаті територіальної реформи, яка полягала в укрупненні адмінцентрів, щоб не занепасти, вдало використав у своєму розвитку туристичний напрям. Причому, туристичні шляхи звідси пролягають не тільки польськими містами, а й до Львова. Панораму чудового стровинного центру Перемишля можна побачити з високої Годинникової вежі, в якій знаходиться унікальний музей дзвонів. До речі, взимку туристів сюди приваблює ще й лижний схил з крісельними підйомниками, що розташований в самому місті. У старій частині містечка Ярослав збереглося середньовічне планування з великою центральною площею, оточеною кам'яницями, та з ратушею в центрі. Дуже гарно виглядає кам'яниця Орсетті, в якій розташований музей. ...Під час спілкування з поляками українські журналісти говорили не тільки про історію. Адже багато спільного маємо не тільки історичного. Вгадували знайомі мелодії пісень, які співав старий поляк, підігруючи на акордеоні, а в стравах національної польської кухні знаходили дещо спільне з українською — вареники та деруни, зокрема, не відрізняються ні за виглядом, ні за смаком. Розмовляючи про життя, говорили про побут (тут він у більшості людей краще налагоджений), про дороги (рідко тут навіть в провінції знайдеш щебеневу). І про роботу. Тут багато спільного — і українці, і поляки шукають кращого життя деінде. Поляки, щоправда, здебільшого вирушають на заробітки в Німеччину та Норвегію.