Більше року галузь охорони здоров’я в Україні очолює онука політичних емігрантів – Уляна Супрун. МОЗ заявляє про повномасштабну реформу, проте поки що медичним закладам бракує грошей навіть на зарплати, а пацієнтів кладуть у палати з брудними стінами і старими ліжками. Коли чекати змін – в інтерв’ю з п.Супрун.
- Пані Уляно, ви – українка, народжена у Сполучених Штатах, де зробили успішну кар’єру лікаря. Коли і чому вирішили повернутися на батьківщину предків? - Історія моєї родини нерозривно пов’язана з боротьбою за Україну. У 30-40-х роках минулого століття мої бабці і діди брали участь в партизанській війні проти німців та совєтської влади. Тому були вимушені виїхати в еміграцію. Я зростала в українському середовищі - ходила до української школи, церкви, мала друзів-українців. Навіть мій дід казав, що він громадянин України. А коли пропонували йому американське чи інше громадянство – відмовлявся. Він отримав посвідчення особи без громадянства, бо в ті часи Україна не була незалежною. Вперше я приїхала в Україну в одинадцять років, це було за Брежнєва. Коли я побачила, що таке Совєтський Союз, зрозуміла, що Україна не повинна залишатися в його складі. Відтоді я стала політично активна. Ми робили мітинги, протести перед посольством СРСР на захист дисидентів та політв’язнів. Зі своїм чоловіком я зустрілась у таборі студентів. І коли ми одружились (до речі, це сталось у 91-му, у рік проголошення Незалежності), то ухвалили рішення згодом оселитись в Україні. Ми часто приїжджали сюди в 90-х – 2000-х роках. А вже влітку 2013-го вирішили переїхати остаточно. 29 листопада, у той самий день, коли побили студентів, ми приїхали в Україну, від того моменту й залишилися. Були на Майдані, а опісля почали працювати з військовими. З часом президент надав нам українське громадянство. - А коли і як ви отримали пропозицію очолити Міністерство охорони здоров’я? -Влітку 2016-го. У мене відбулась розмова із прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом щодо того, як можна допомогти реформувати систему охорони здоров’я. На той момент я вже мала деякі пропозиції, бо співпрацювала з групою експертів з цього питання. Ми подали наш план та шляхи втілення. І з початку серпня 2016 року мене було призначено в.о.міністра охорони здоров’я. - Тобто ви були готові до таких серйозних викликів? - Ми до того часу встигли змінити систему тактичної медицини і систему надання медичної допомоги військовим. А щодо реформування медицини, була створена стратегія, але не було кадрів, які мали втілювати нову систему охорони здоров’я. Це дуже важливо, бо двадцять шість років майже нічого не змінювалося в медицині. Ми почали з того, що відмінили 33-й наказ, згідно з яким кількість працівників лікарень визначалась у Києві – зараз лікарня сама призначує тих людей, які їй потрібні. Ми, разом з урядом, почали програму «Доступні ліки», за якою пацієнти безкоштовно або з маленькою доплатою отримують ліки від серцево-судинних захворювань, цукрового діабету другого типу та бронхіальної астми. Наприклад, у Рівненській області на реалізацію зазначеної програми у 2017 році передбачено майже 15 мільйонів гривень. За липень пацієнти отримали ліки за майже 39 тисячами рецептів, вартість ліків була відшкодована аптекам державою.
- А як можна наблизити медичну допомогу в віддалені куточки? - Іде робота над впровадженням системи госпітальних округів. Скажімо, зараз в багатьох областях апарати МРТ або КТ є лише в обласних лікарнях. Згодом в кожному окрузі буде високоспеціалізована лікарня, де можна буде отримувати такі послуги. І замість того, щоб їхати 3-4 години в обласний центр, людина зможе поїхати до свого госпітального центру. І це буде не більше 60 кілометрів відстані або 60 хвилин їзди. Послуга буде наближена до пацієнта. - То це означає що будуть більше закуповувати обладнання в регіони? - Ми будемо покращувати мережу лікарень і амбулаторій. МОЗ разом із Кабміном розробили стандарти для госпітальних округів. А місцева влада сама вирішує, як ці округи мають виглядати. В окрузі має бути багатопрофільна лікарня, тобто лікарня другого рівня. І має бути планова лікарня першого рівня. Та деякі інші інституції. Ідея полягає в тому, що замість розпорошувати інвестування у 15 районних лікарень, де є 10-20% від необхідного обладнання, посилювати ті центральні лікарні госпітальних округів, де буде все необхідне обладнання. Інші будуть перепрофільовані. Нам зараз дуже потрібні хоспіси, реабілітаційні та центри цілодобової невідкладної допомоги, амбулаторії для літніх людей та людей із хронічними захворюваннями. - І скільки таких округів буде в Україні? - Місцева влада пропонує, а ми погоджуємо. Дивимося, чи вони відповідають критеріям: розміру території, кількості населення. Припускаємо, що буде приблизно 100 госпітальних округів, можливо, трохи більше або менше. Зараз Кабміном затверджено 60 округів в 15 областях та Києві, зокрема в Рівненській області – три госпітальні округи. Думаю вже можна відповісти на питання, чи ми ефективно працюємо, чи ні. Змінюється внутрішнє адміністрування медичних закладів, які будуть звільнені від комунальної тарифної сітки. Вони зможуть тоді сплачувати своїм працівникам – лікарям та медсестрам – гідні зарплати. Ті зміни, які вже відбулись в медицині, і ті зміни, які українці побачать з 1 січня 2018 року, є революційними. Нарешті, гроші будуть ходити за пацієнтом, а не витрачатися на підтримку системи. - Українці дійсно отримають можливість самостійно обирати лікарів? - На первинній ланці це буде сімейний лікар: або лікар-педіатр, або лікар загальної практики. Пацієнт зможе вільно обирати будь-якого лікаря з числа зареєстрованих в державі, що мають контракт із Національною службою здоров’я. - Як це відбуватиметься на практиці? - Реєстри лікарів також будуть у відкритому доступі на сайті Міністерства охорони здоров’я та на сайтах наших департаментів на місцях. Якщо вам порадять хорошого фахівця, ви зможете укласти декларацію з ним. ЇЇ буде зареєстровано в електронній системі Національної служби здоров’я – державної структури, яка буде оплачувати послуги лікаря. Ви не маєте платити нічого як пацієнт. - Де будете брати таку велику кількість сімейних лікарів? - У нас вже є чотирнадцять з половиною тисяч лікарів. Але це не лише сімейні лікарі. Це також лікарі-педіатри, лікарі загальної практики, які можуть працювати сімейними лікарями. Буде вимога: кожен лікар має вести від 500 до 2000 пацієнтів. Але в нас також є питання до сільської медицини. У маленьких селах мешкає в середньому півтори тисячі осіб. Це не достатнє навантаження на лікаря. У багатьох селах взагалі лікарів немає. Але зараз в селах є фельдшерсько-акушерські пункти. Або є медсестринські пункти. Вони залишаться, але будуть прив’язані до лікаря. Скажімо, лікар візьме три або чотири села, в кожному з тих сіл мешкає 500-600-1000 людей. Це не означає, що люди не зможуть вибрати іншого лікаря, якого вони хочуть. Але фельдшерський пункт буде закріплений за тим лікарем і він буде приїжджати раз на тиждень в кожне село на плановий прийом. Або як будуть невідкладні стани. Разом з Адміністрацією Президента та Міністерством регіонального розвитку маємо програму щодо сільської медицини. Є 4 мільярди гривень на покращення її стану. Це будуть нові амбулаторії, це буде телемедицина. Фельдшери і лікарі матимуть доступ до Інтернету, щоби спілкуватись між собою. Ми також хотіли б інвестувати у санітарні машини для лікарів. Аби вони могли доїжджати до сіл і до своїх пацієнтів. - А що як пацієнт захоче піти до приватної клініки? - Будуть єдині тарифи на послуги в Україні для комунальних закладів. Приватні можуть мати свої тарифи. Але, скажімо, консультація кардіолога буде коштувати 50 гривень. Але як ви би хотіли піти до приватного кардіолога, який бере 60 гривень, тоді держава сплачує 50 грн., а ви за рахунок страховки або самі доплачуєте різницю. Багато з приватних закладів, можливо, будуть знижувати вартість послуг, аби залучити пацієнтів. Це - здорова конкуренція. - Коли запрацює нова система? - Пацієнти зможуть підписувати декларації із сімейними лікарями вже з 2018 року. Одночасно ми почнемо реформи на рівні спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. А з 2020 року повністю перейдемо на нову систему фінансування та завершимо роботу з формування медичних округів. Поступовість необхідна, аби звикли і пацієнти, і лікарі. А як буде потрібна складна операція – пересадка серця, нирки, або лікування раку – то ми маємо наші високоспеціалізовані лікарні, які визначені МОЗом. Інститут раку, ОХМАТДИТ, Інститут серця та Інститут Ємця надають ці послуги. Для них завжди буде додаткове фінансування від держави. - Чи знищить запропонована вами реформа сумнозвісну традицію вдячності лікарю в конвертах? - Лікар укладатиме контракт з НСЗУ. Якщо будуть скарги на лікаря – буде розслідування, може бути накладено штраф. А у разі повторного порушення контракт з тим лікарем або з медичним закладом може бути розірвано. Контролювати якість надання послуг також буде НСЗУ. І ми маємо дуже цікаву ідею. Що не лише НСЗУ буде отримувати перелік послуг та ліків наданих медичним закладом буде надавати у Національну службу здоров’я, а й пацієнт. Аби міг звірити чи це відповідає дійсності. - Скільки буде виділятись на лікування одного пацієнта? Наскільки ця цифра відрізняється від нинішніх витрат на утримання одного ліжко-місця? - Хочу сказати, що Кабінет Міністрів переходить на трирічне формування бюджету. Не на один рік, а на три. То ми вже маємо від Мінфіну нарахування, наскільки буде підвищуватися фінансування охорони здоров’я в наступні роки. На цей рік в бюджеті передбачено 55 мільярдів гривень, з яких на Рівненську область піде 1 мільярд 773 з половиною мільйони гривень. А в 2020 році на медицину в державному бюджеті буде закладено вже 81 мільярд. Витрати будуть поступово збільшені на 25,7 мільярдів гривень. Вже у наступному році очікується збільшення на 10 мільярдів гривень. 
- Ви задекларували майже 4 мільйони доларів статків. Зрозуміло, що ці гроші зароблені переважно не в Україні. Чи означає це, що ваші реформи, як вони будуть успішно впроваджені, призведуть до того, що лікарі в Україні будуть заробляти так само багато, як в Америці? - Я б дуже хотіла побачити, що лікарі, які працюють якісно, підвищують свою кваліфікацію, стали більш незалежними в обранні місця роботи та отримували належну зарплатню. Ми завжди говоримо, про відповідальність перед пацієнтами щодо якісного надання медичних послуг. Не меншою є і відповідальність перед нашими медичними працівниками, які потребують гідних умов та оплати праці, співвідносної освіті, стажу роботи, якості надання послуг. На жаль, сьогодні замість того, аби думати, як допомагати людям, лікарів турбують матеріальні питання. Ми перенаправляємо їхню увагу на пацієнта, надання медичної допомоги. Оплата за пацієнта стане мотивацією для вдосконалення роботи.
Руслан Коломєйцев.
