Трапляється так, що дві новини, ніби ніяк не пов'язані між собою, раптом опиняються поруч. А потім у них виявляється чимало спільного.
Коротше, дві новини були такі: перша — у Березному після тяжкої та тривалої процедури остаточно збанкрутувала місцева сірникова фабрика, друга — на льонокомбінаті у Рівному урочисто відкрили котельню. Запитаєте, а що між цими новинами спільного? Тепер нічого. А коли ту сірникову фабрику відкривали, на урочистій церемонії були присутні не лише перші особи нашої області, а й високі посадовці із столиці. Хто забув, а забули, я так розумію, усі, згадану сірникову фабрику "придумав" у середині дев'яностих молодий ще тоді Юрій Луценко. Не сам, ясна річ, а з розумними людьми, які витратили на обладнання для фабрики велику суму державних коштів, закупивши його у Швеції. Потім виявилось, що обладнання це давно і остаточно застаріле, а сірники, які випускає фабрика, нафіг нікому не потрібні. Але це було вже потім, а перед цим згаданий Луценко вистрибував із штанів, розповідаючи, що Березнівська сірникова фабрика ощасливить наш край. Ну не договорив трохи, не усіх та фабрика ощасливила, а лише кількох розумних, але то таке. За наступних двадцять років тодішній соціаліст набрехав стільки, що ця фабрика опинилася десь на дні. Аж поки не нагадала про себе остаточним банкрутством. До чого тут льонокомбінат? А до того, що на відкритті котельні на його території були присутні перші особи Рівного та області. Уявляєте, не на відкритті комбінату, заводу, фабрики чи хоча б цеху — на відкритті котельні, яку завжди ховають десь подалі поруч із складами і, перепрошую, туалетами. Скажете, що наше начальство вже дотанцювалося до мишей? А начальство вам у відповідь заявить, що нова твердопаливна котельня льонокомбінату — це початок нової ери у нагріванні води, після якої ми всі заживемо набагато краще. Непогані слова, якби вони слово у слово не збігалися зі словами, перепрошую, Луценка на відкритті сірникової фабрики у часи Кучми. Лише замість слова "фабрика" стоїть слово "котельня". Ну то й що, запитаєте? А то, що жоден нормальний бізнесмен, який щось там придумав, не буде запрошувати на відкриття ним придуманого міського голову чи голову обласної адміністрації. Навіть сільського голову не покличе, навіть сусіду не казатиме, поки не помітить. Навіщо? Придумав щось — використовуй і заробляй гроші, нікому не показуючи. Бо як побачать — переймуть і твої гроші зароблять. Начальство на відкриття чогось кличуть лише як співучасника. Років п'ятнадцять тому один мій знайомий звів поблизу Києва новобудову, незаконно захопивши земельну ділянку. На відкриття запросив тодішнього президента Кучму (була така можливість). Після цього про землю його досі ніхто не запитує. Уявіть собі, що на відкриття кожної новобудови у Рівному будуть запрошувати міського голову. А що? Вставив нові вікна — запрошуй Хомка! Поклав плитку у дворі — його ж поклич "обмивати"! Сарай металочерепицею покрив — знову за ним, шановним, посилай! Скажете, що не приїде? А чому, власне? До котельні потужністю у три відра солярки приїхав, а до сараю ні? Не знаю, може, секрет який має власник льонокомбінату? Ось і їде до нього начальство через усяку дрібницю. Я тим часом ремонт у квартирі завершую — ну там плитку на кухні поміняв, ванну, унітаз… Думав і собі когось із начальства на відкриття запросити. Потім згадав ту сірникову фабрику і передумав — новини ж недарма інколи сходяться у часі та просторі!
