Уроки трастів

1615 0

Слово «траст» англійською означає «довіра». Кожен бажаючий може прочитати це слово на заяложеному зеленому папірці, який у нас чомусь називають «умовною одиницею». Нехай буде умовна, але цій умовності довіряють. Приблизно така ж сама довіра передбачалася між засновниками та вкладниками трастових товариств, які почали масово виникати у нас після 1994 року. Ніхто не змушував громадян нести свої гроші до цих «трастів», робили це вони абсолютно добровільно, сподіваючись на взаємність з боку багатообіцяючих партнерів. «Київська Русь МДС», «Український національний будинок Селенгу», «Український будинок Селенгу», «Разноекспорт» — ці назви ще не зовсім стерлися з пам’яті рівнян, які повірили розрекламованій перспективі отримати гарантований прибуток за вкладені гроші та приватизаційні сертифікати, а в результаті — втратили навіть те, що вклали. Людей просто обікрали посеред білого дня. Чисте тобі циганське шахрайство в новій формі.

«Київська Русь МДС», «Український національний будинок Селенгу», «Український будинок Селенгу», «Разноекспорт» — ці назви ще не зовсім стерлися з пам’яті рівнян, які повірили розрекламованій перспективі отримати гарантований прибуток за вкладені гроші та приватизаційні сертифікати, а в результаті — втратили навіть те, що вклали. Людей просто обікрали посеред білого дня. Чисте тобі циганське шахрайство в новій формі. Шахраїв прийнято розшукувати, затримувати і судити з метою повернення обманутим громадянам їхніх цінностей. Так у нас ніби і було. Управління Служби безпеки України в Рівенській області ще у 1996 році порушило дві кримінальні справи стосовно посадовців рівенських філій «Українського національного будинку Селенгу» та «Українського будинку Селенгу». Центральний офіс першої компанії (УНБС) знаходився у Києві, другої (УБС) — у Харкові. Із 1700 вкладників з Рівного керівник філії УНБС Юрій Романюк у 1996 році повернув гроші лише двомстам. Причому в основному тим, чиї внески на той час становили понад мільярд карбованців. Керівник філії УБС Анатолій Куковський уклав 506 угод з рівнянами на 9 мільярдів 217 млн. 800 тис.крб. Жодної копійки на той час з Рівного не було перераховано у Харків на адресу центрального офісу. Куковський витратив гроші, як стверджували оперативники із СБУ, як йому заманулось. Спершу лише 70 громадянам вдалося забрати свої вклади, опісля чого у Куковського залишалось ще понад 7 млрд карбован ців. Кримінальну справу УНБС розслідувала прокуратура м.Рівного. Перший слідчий, в якого вона була у провадженні, випадково загинув у дорожньо-транспортній пригоді, другий — живий та здоровий, працює нині суддею. Чи потрапила справа шахрая Куковського на розгляд до суду? — поцікавиться, певне, читач. Навряд. Бо як нам стало відомо з компетентних джерел, вона була закрита у січні 2000 року за... закінченням строку давності. Приблизно така ж доля спіткала й кримінальну справу стосовно «УБС», яку розслідували в Рівенському міському відділі міліції. — 12 томів справи ми відправили у Харківське управління боротьби з організованою злочинністю, щоб її приєднали до кримінальної справи, порушеної стосовно посадовців центральної філії «УБС», — повідомив журналісту РВ Анатолій Гвяздовський з Рівенського МВ УМВСУ, який проводив її розслідування і додав, що у справі проходило понад 500 потерпілих. Кому ж із УБС слідчі пред’явили обвинувачення? А нікому! У міліції кажуть, що керівник філії... відшкодував переважній більшості ошуканих клієнтів гроші, отож потрапив під... амністію. Таким чином, Романюка з Куковським доля Сергія Мавроді з російської компаніїї МММ, якого російські правоохоронці врешті-решт розшукали та затримали, не спіткала, вони нікуди не втікали. Навіщо? Їх ніхто й не збирається карати за те, що ошукали довірливих рівнян. Приблизно та ж історія і з приватизаційними сертифікатами, пам’ятаєте про такі? У регіональному відділенні Фонду держмайна немає інформації про місцезнаходження трастових компаній, які збирали українські «ваучери», там не знають навіть їхніх телефонів. — Прикро це визнавати, але мені доводиться керуватися публікаціями у пресі для того, щоб підказати ошуканим вкладникам довірчих товариств, як знайти тих, хто їм обіцяв високі прибутки, — сказав заступник начальника Рівенського відділення ФДМУ Олексій Левицький.— На жаль, усі адреси, які нам надсилали з Києва, є недійсними. Ми володіємо лише інформацією про ті чотири трасти, які діяли на території Рівенщини, проте вони акумулювали тільки 20 тисяч приватизаційних сертифікатів, левова частка «ваучерів» поїхала далеко — у Дніпропетровськ, Кременчук та ін. Як на мене, ліпше б рівняни продали свій сертифікат на базарі — хоч би десять гривень отримали, — підсумовує пан Левицький. За його словами, нині важко визначити, хто потерпів від діяльності трастів, а хто ні. Напевне, втратили усі. А як людям добитися справедливості — ніхто не може сказати. І раніше, у 1996 році, працівники Фонду держмайна не могли отримати роз’яснень. Сьогодні ніби всі про «ваучерну лихоманку» забули. Не знає про те, хто веде статистику сумнозвісних трастів та кількість рівнян, які від них постражали, і начальник обласного управління Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку Володимир Ворочук: — Загалом, це не компетенція нашого відомства — ми реєструємо та ліцензуємо випуск підприємствами акцій, — розповів пан Володимир. — А щодо згадуваних вами компаній, то вони залучали майнові сертифікати і створювалися з відома Фонду державного майна. Комісію з цінних паперів створив парламент лише у 1995 році, через рік у Рівному створили відділ, — тоді ж активність фахівців з трастового обдурювання людей пішла на спад. На сьогодні немає насамперед правових підстав для існування подібних горе-підприємців. Адже спочатку трастові компанії діяли і створювались відповідно до Указу Президента, який не передбачив усієї складності проблеми. Тепер вже тривалий час діє Закон України «Про інститути спільного інвестування». Працівники територіального управління готові допомогти і допомагають тим рівнянам, які, згадавши, що вони є співвласником якоїсь широко розрекламованої компанії, хочуть повернути гроші або бодай в очі подивитись своїм «благодійникам». Багато води з того часу спливло, проте у нас є відомості про де які фірми, якими найчастіше цікавляться мешканці області — це і «Київська Русь — МДС», і «УБС», і багато інших. Деякі з них зараз ведуть досить успішну комерційну діяльність і ніяк не пов’язані з нашим регіоном, їх керівництво знаходиться у Києві, Донецьку, Одесі. Колись як було — приїхав представник фірми, стола в Ощадкасі поставив, майнові сертифікати зібрав і поїхав. Тепер подібних афер «прокрутити» нікому не вдасться, адже майнові сертифікати припинили свій обіг ще три роки тому. Громадяни можуть вкласти свої заощадження в акції прибуткових підприємств і отримувати дивіденди. Щоправда, ніхто в світі не застрахований від ринкових потрясінь, а тому ваше підприємство може збанкрутувати, а ви — втратити свої гроші. Що ж, кажуть, фінансовий ризик існує всюди. Зате кримінальний ризик майже повністю відсутній — ніхто не дозволить підприємству випустити незаконні цінні папери. Отже, виходить, що ніхто в трастовому обдуренні українців не винний. Президент, який видав указ, за яким було обдурено сотні тисяч, якщо не мільйони людей, слід розуміти, помилився. Помилка була виправлена вже тоді, коли більша частина «ваучерів», а також багатомільйонна сума заощаджень опинилась у нових хазяїв, котрі тепер процвітають. А може, і мають рацію наші правоохоронці? Конкретну людину досить просто знайти, затримати і судити. А ось гроші, витягнуті цими особами з кишень довірливих мас, вже нікому не знайти і не повернути. Ще древні мудреці казали, що ніхто так не навчить, як особистий досвід. Тільки інколи він дуже дорого бере за свої уроки.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також