Днями занесло мене до столичної, прости Господи, поліклініки, яка ніби вже не поліклініка, а центр надання якихось послуг. Яких самих — не дочитав, бо намагаюся не хворіти, аби не потрапляти до подібних місць або, як тепер кажуть, локацій. У тому, що це саме стара поліклініка, мене переконав напис на вході — «Учасники Великої Вітчизняної війни приймаються позачергово». Вгадайте з трьох разів, що саме мене у цьому написі вразило?
Гадаєте, термін «Велика Вітчизняна війна», від якого ми ніби почали відмовлятися, називаючи ту війну другою світовою? Чи, може, навіть теоретична відсутність тих самих ветеранів, бо вірогідність візиту 95?річних людей до поліклініки дорівнює вірогідності зустріти на вулиці бурого ведмедя? Або я здивувався відсутності поряд оголошення про пільги ветеранам ОУН-УПА? Не вгадали! Звісно, тримати таке на стінах можуть лише відверті «совки», але тим, хто це повісив у 2019 році, дорогі не подвиги ветеранів війни, що закінчилась 74 роки тому, їм дороге зовсім інше. Вони хочуть черги! Щоб люди не просто приходили до лікувального закладу за допомогою, а стояли там у чергах! І щоб були ті, які милостиво дозволяють окремим пацієнтам у цих чергах не стояти. І справді, яка радість від роботи може бути у працівника районної поліклініки, де позалишались лише ті, кого більше нікуди не взяли? Це вам не приватна клініка, де персонал посміхатиметься вам цілодобово незалежно від вашої участі чи неучасті у тій чи іншій війні. Нехай спробують не посміхатися — одразу виженуть, бо кожен пацієнт приватної клініки — це гроші! А кожен пацієнт районної поліклініки — це що? Зайвий клопіт людям, які й без того зайняті і цілодобово не задоволені життям. Одна радість у них — сказати вам, щоб почекали. Скільки саме? Скільки скажемо, стільки і чекатимете! Ви подивіться на їхні очі в момент, коли вони таке кажуть! У цих очах помста життю за все, що не вдалося їм, але вдалося вам! Що, такий розумний? Тоді стій і чекай! А ми тут ветеранів поки що прийматимемо, у нас їх ще на сто років наперед! Дехто скаже: навіщо він причепився до того напису у поліклініці? Одразу поясню — у наших поліклініках ніщо просто так на стінах не висить! Портрети Януковича колись зняли за кілька хвилин! І портрети Порошенка теж, причому жодних наказів та розпоряджень на це не було! Тому оголошення про «пільги» неіснуючим ветеранам війни, яку так любить сучасна Росія, може означати лише одне — повертайтеся швидше! Не хочемо ми тої Європи з медичними послугами космічного, як для нас, рівня! Ми хочемо старої радянської поліклініки, де господарями життя є усі працівники поліклініки: від прибиральниці, що раз на добу терне запльовану підлогу, до лікарів, які дивляться на вас як на ворогів. А хворі — це ті, хто заважає їм жити! Жити як в СРСР, жити тим життям, яке їм багато років показував по телевізору самодіяльний актор, якого вони обрали нашим президентом. Далі не продовжуватиму. Краще подивлюсь, чи не висять де ще таблички з пільгами для УВОВ (участніков вєлікой отєчєствєнной войни).