Не встигли рівняни оговтатися від другої хвилі зростання захворюваності на коронавірус, як їх уже застерігають про наближення нового піку поширення небезпечної інфекції. Відтак уряд продовжив карантин до кінця літа, а у владних колах області та міста заговорили про ймовірність повернення до суворіших обмежень. Чи виправдовують себе запроваджені в Україні, в тому числі й у Рівному, карантинні заходи? З цим запитанням редакція звернулася до заступника міського голови Сергія Васильчука, який не раз висловлював думку, що в нас із заборонами дещо перегинають палицю.
— Щодо продовження карантину до 31 серпня, то, можливо, так і треба, — каже Сергій Васильчук. — Але кроки, до яких вдалася центральна влада, починаючи з травня, як на мене, неправильні та невиправдані. Ми говоримо про якийсь адаптивний карантин: комусь дозволяємо працювати, а іншим — ні. А треба, на мою думку, прийняти одне просте рішення — для всієї країни мають бути прописані єдині правила.
Була б моя воля, я б уже давно відкрив дитячі садки, але з вимогою жорсткого дотримання карантинних заходів. Нехай би й богослужіння у церквах правили. Дозволив би працювати творчим колективам, тренуватися спортсменам, займатися всім охочим у клубах за інтересами. Але знову ж таки з дотриманням усіх необхідних епідеміологічних правил. Чому? Бо ми ж, будемо говорити відверто, не живемо на якійсь іншій планеті, тому знаємо і бачимо, що відбувається насправді. Взяти, для прикладу, ті ж деякі ресторани чи фітнесклуби, що працювали ще до отримання офіційного дозволу на відкриття. Хоча, зрештою, чим ресторан небезпечніший, ніж заповнена пасажирами (нехай і лише на сидячих місцях) маршрутка? А хіба у спортзалі можна швидше заразитися COVID, ніж на ринку? Навряд чи.
Втім, необґрунтованість заборони чи надання дозволу на ті чи інші види діяльності — це лише один бік медалі. Є ще й інший — невидимий, або темний, який ще більш небезпечний. Ідеться про економіку. Так, за підрахунками експертів, виробництво порівняно з попереднім роком впало на 8%, а дехто стверджує, що на всі 10%. За три місяці карантину ми недоотримали у бюджет міста 61 мільйон гривень, а до кінця року в нас, за різними прогнозами, цей дефіцит складе від 100 до 150 мільйонів гривень. Це, у свою чергу, негативно позначиться на фінансуванні усіх без винятку місцевих програм. Не кажу вже про зменшення зарплат і зростання безробіття, що заганяє людей за межу виживання.
Отож не раз уже казав, що треба зробити все можливе, аби у нас максимально все працювало, але водночас, наголошую, дотримувалися суворих карантинних заходів. А не може бути так, що все вирішується в ручному режимі: такому ринку можна працювати, а такому — ні, цей клуб відкрити, а цей — ні. Не треба озиратися на сусідні області. Необхідно виходити з ситуації, що склалася у нас. А насамперед подумати про людей: не тільки про їхню безпеку, а й про те, за що вони мають жити.
