Начальник Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Рівненській області Сергій Лебедь спростовує заяви про те, що частка фальсифікованих лікарських засобів в Україні сягає від 30 до 40%, а то і більше. Такі твердження він називає некомпетентними і голослівними.
— Пане Сергію, то що люди купують в аптеках — якісні ліки чи все ж таки підробки? — Запевняю, на полицях аптек в Рівненській області знаходяться якісні ліки, які мають усі необхідні документи, що підтверджують їхню якість та надходження в аптечний заклад, що регулярно перевіряє наша інспекція. Існує так звана потрійна система контролю за якістю ліків. При ввезенні в Україну перевіряється кожна серія ліків, на етапі гуртових постачальників та роздрібної торгівлі «уповноважені особи» фармацевтичних підприємств проводять вхідний контроль якості продукції. Також державні інспектори під час інспекційних перевірок вилучають з обігу зразки продукції, яка викликала найменший сумнів для проведення додаткових лабораторних досліджень. При виявленні порушень щодо зберігання, реалізації ліків до порушників вживають вичерпні заходи впливу — від штрафу до подання документів про анулювання виданої ліцензії. — Звідки ж тоді береться статистика, яка лунає в ЗМІ про величезний відсоток фальсифікованих ліків в Україні? — Така «статистика», як правило, звучить з уст людей некомпетентних, далеких від проблеми, нічим не підкріплена, крім голослівних заяв тих, хто її озвучує. Тепер більш детально спробую підтвердити свої слова. Україна першою з держав СНД створила систему державного контролю якості лікарських засобів, яка вважається найкращою на теренах Співдружності. З 2001 року введена в дію Державна фармакопея України — збірник аналітичної нормативної документації для проведення аналізу лікарських засобів за всіма можливими показниками. Станом на сьогодні вже вийшло 4 доповнення до Державної фармакопеї. А 1 січня 2011 року прийнято до складу PIC/S — світової системи фармацевтичних інспекцій, чим визнано високий рівень системи українського державного контролю якості лікарських засобів. Таким чином, тільки Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів МОЗ України володіє достовірною статистикою щодо кількості фальсифікованих лікарських засобів в обігу на території України. За даними інспекції, кількість неякісних, фальсифікованих та незареєстрованих в Україні лікарських засобів у 2011 році становить близько 1%. — А кому ж вигідно залякувати українських громадян високими відсотками фальсифікатів? — Можливо, вигідно політикам, які критикують владу, мовляв, вона нічого не робить в цьому напрямі, вигідно окремим медикам, які направляють пацієнта в конкретну аптеку, маючи там свій інтерес, мовляв — в інших аптеках фальсифікати, а ось саме тут якісні ліки. Наведу приклад: під час виборів до місцевих органів самоврядування восени минулого року одна з політичних партій в місцевих ЗМІ розмістила на правах реклами статтю під назвою «Наша партія бореться з фальсифікованими ліками». Більшого абсурду я не бачив під час своєї роботи у системі державного контролю якості ліків, а працюю я вже понад 12 років. Крім того, бувають так звані локальні війни між окремими виробниками аналогічних лікарських засобів, коли «на замовлення» одного з виробників з’являються матеріали про шкідливість або підробку лікарського засобу, який виробляє конкурент. — Які проблеми з ліками все ж існують? — На мою думку, насамперед це стосується лікарських засобів з недоведеною ефективністю. На жаль, частка таких ліків досить висока, оскільки завдяки недосконалій системі клінічних випробувань та реєстрації лікарських засобів ми маємо велику кількість аналогів одних і тих самих препаратів під різними назвами, ліки без оптимальної терапевтичної дії тощо. Іншими словами, препарат може бути якісним — вміст речовин відповідає його складу, але неефективним — погано всмоктуватися в кров чи погано доставлятися до місця дії в ефективній концентрації впродовж заданого відрізку часу. Але такі дослідження можливі тільки в спеціальних лабораторіях біоеквівалентності. Нині, наскільки мені відомо, дві такі спеціалізовані лабораторії вже функціонують. Одна — у Харкові, при Державному науково-дослідному центрі лікарських засобів, друга — в столиці, при Інституті кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України. Інша проблема — призначення лікарських засобів. Сьогодні вкрай потрібне запровадження стандартизації лікування і формулярів, які визначають раціональне призначення препаратів. А в нас чим більше ліків призначать пацієнтові, тим краще. Донедавна в нас узагалі не було такого поняття, як формуляр — перелік препаратів, ефективність яких доведена при лікуванні цього захворювання. Щоб медична допомога була якісною, лікар повинен знати стандарт лікування (який відповідає на запитання, що треба і чого не можна робити), протокол (як і в якій послідовності робити) і формуляр, який підкаже, чим лікувати пацієнта. Такі формуляри вже затверджено, залишилося зробити їх настільними книгами лікарів-практиків і створити систему дієвого моніторингу за їхнім виконанням.
