Антоніна Демчук — мабуть, найвідоміша пікетувальниця у Рівному. Багато років перехожі могли бачити її з плакатами на майдані Незалежності, на Поштовій, біля будівлі, в якій проходять сесії міськради. Вона також роками ходила до чиновників, вимагаючи надати їй безкоштовне житло. А нещодавно її проблему знову обговорювали — на засіданні міськвиконкому.
Антоніна Демчук живе в маленькій кімнаті, в якій немає навіть туалету, в гуртожитку на Відінській, 10, але її неодноразово намагалися з неї виселити. Зрештою суд дозволив їй залишитися, але без можливості приватизації, хоч саме цього й домагалася скаржниця.
Днями її кімнату оглянула комісія і визнала, що такі умови для проживання інваліда 1 групи — непридатні. Тому хочуть запропонувати жінці переїхати в один із соціальних закладів на її вибір, де зможуть забезпечити належний догляд. Однак пенсіонерка на таке не погоджується. Каже, що не заради цього роками боролася в судах.
Олексій Капланов, начальник відділу правового забезпечення:
— Відповідно до рішення міського суду, виконком зобов’язано розглянути питання щодо забезпечення належних і придатних умов проживання особи з інвалідністю першої групи. Розпорядженням голови була створена комісія з розгляду даного питання, ми виїжджали на місце, оглядали. Так, справді, вона проживає в неналежних умовах. Але ми не можемо забезпечити її окремим житлом, окремою квартирою, оскільки це може порушити права та інтереси інших осіб, які перебувають в черзі на отримання житла. Комісія, і я особисто, пропонує такий варіант: департаменту соцполітики і його керівнику Сергію Чернію підготувати інформацію щодо наявних відповідних в області соціальних закладів, які здатні забезпечити належні умови для проживання особам з інвалідністю першої групи та здійснюють надання відповідних соцпослуг. У разі погодження Антоніною Демчук сприяти її влаштуванню в один із запропонованих закладів. Тобто ми підберемо заклад, запропонуємо їй декілька варіантів.
Антоніна Демчук, рівнянка:
— На такий переїзд я точно не погоджуся! Все, чого я у них просила, — дати мені приватизувати кімнату в гуртожитку або ж надати інше житло з умовами. Я тяжко пропрацювала 42 роки, з них 27 — у сфері ЖКГ, виходила в нічні зміни, підірвала здоров’я і стала онкохворою, інвалідом першої групи. А оце ще й ліву руку поламала, мені дуже тяжко пересуватися, важко навіть помитися чи зуби почистити. Сусіди не тільки не допомагають, а часом ображають, капостять, сміються за моєю спиною. Та хіба я не заслужила навіть такого житла? Хороми ж у них не прошу!
У мене є син. Але у нього четверо дітей, і вони всі туляться на зйомному житлі. Він приходить, допомагає, але забрати мене до себе не може… Я дуже багато виходила по судах і все одно не відступлюся, нехай так собі чиновники і знають! І в міську раду знову прийду, чекайте.
Олена РАКС.
