В очікуванні життя після смерті люди перетворюють похорон на «перформанс»

1666 0

Ставлення до смерті у свідомості людей значно змінилося. Про це свідчать незвичайні способи поховання і використання людських останків, про які люди просять у своїх заповітах. Інформацію про них оприлюднила група американських і британських експертів, які вивчають феномен смерті. Дехто просить, щоб останки були поміщені в контейнер і викинуті в море. В уявленні інших їхній прах потрібно запаяти в капсулу і запустити на орбіту. Треті заповідають своє тіло для так званих «кремаційних картин», у яких прах покійного змішується з фарбою. Живі просять, наприклад, виготовити підвіски з відбитками пальців мертвої людини або, у випадку з померлою улюбленою твариною, — відбитками лап тварини.

Ставлення до смерті у свідомості людей значно змінилося. Про це свідчать незвичайні способи поховання і використання людських останків, про які люди просять у своїх заповітах. Інформацію про них оприлюднила група американських і британських експертів, які вивчають феномен смерті. Дехто просить, щоб останки були поміщені в контейнер і викинуті в море. В уявленні інших їхній прах потрібно запаяти в капсулу і запустити на орбіту. Треті заповідають своє тіло для так званих «кремаційних картин», у яких прах покійного змішується з фарбою. Живі просять, наприклад, виготовити підвіски з відбитками пальців мертвої людини або, у випадку з померлою улюбленою твариною, — відбитками лап тварини. Все це свідчить про те, що деякі табу, пов’язані зі смертю, залишаються в минулому, стверджує організатор конференції Гленніс Говард, який очолює відділення соціальних і політичних наук британського університету Bath University. За її словами, ця тенденція простежується все чіткіше в міру того, як суспільство стає все менш релігійним, а кремація стає більш популярною, ніж традиційний похорон. «Смерть стала ще одним «проектом», яким люди одержимі так само, як і прагненням підтримувати своє тіло у формі», — говорить Говард. Про те, що смерть уявляється привабливою, свідчить, на її думку, не тільки бум на сувеніри з людського праху, але й зростання кількості пам’ятників вздовж узбіч доріг, книги співчуттів і масове покладання квітів після великих лих, таких, як атаки 11 вересня і недавні атаки в Лондоні. Це зачарування смертю також виражається в появі таких телепередач, як «Шість футів під землею» і «Наука злочинів», а також у виникненні «віртуальних цвинтарів» — інтернет-сайтів, де близькі і друзі покійного можуть написати і відправити йому повідомлення. У всіх цих явищах відображається один лейтмотив — смерть більше не вважають «кінцем повісті», говорить Гленніс Говард. Вона планує відкрити в університеті «Центр смерті і суспільства» для вивчення всіх цих явищ і консультацій політичних діячів про те, яку політику їм варто проводити у цьому питанні. «На похороні вас поміщають у труну, закопують у землю, і на цьому все — ви залишаєтеся там без руху. Але сьогодні суспільство стало більш мобільним, і ми шукаємо для себе способу піти далі й існувати після смерті», — говорить вона. З цим згоден Джордж Дікінсон, соціолог з коледжу College of Charleston американського штату Південна Кароліна. За його прогнозами, якщо виходити з того, що 77 млн. американців покоління бебі-буму до 2015 року досягнуть 50-річного віку, то смерть незабаром стане головним предметом одержимості, нав’язливою ідеєю. За його словами, американці віддають перевагу спалюванню перед традиційним похороном приблизно приблизно два до одного. Але й традиційний похорон стає все більш складною церемонією, наприклад, коли в могильний камінь монтується відеоекран на сонячних батареях або ж коли несучи труну люди вдягаються, як Елвіс Преслі. На думку Дікінсона, до 2025 року все більше американців наслідуватимуть ідею Хантера Томпсона (американський письменник і журналіст, покінчив із життям 21 лютого 2005 року у віці 67 років). Після спалення, його прах, відповідно до волі покійного, помістили всередину снаряда і вистрілили ним з гармати з гори над його будинком у штаті Колорадо, з висоти 500 футів. Уна Макконвил, соціолог з Bath University, яка провела спеціальне дослідження придорожніх пам’ятників, вважає, що вони не просто прояви его, але також відображають древню і глибоко укорінену потребу в здійсненні актів привселюдного поминання. За її словами, це особливо стосується випадків раптової смерті, наприклад, в аваріях на дорогах, або в результаті атак на Всесвітній торговий центр, коли збереглося дуже мало останків загиблих.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також