Першого липня набрав чинності підписаний Україною протокол Європейської конвенції про права людини, що передбачає повне скасування страти. За даними організації «Міжнародна амністія», до 1995 року Україна мала один з найвищих у світі показників за кількістю смертних вироків.
Першого липня набрав чинності підписаний Україною протокол Європейської конвенції про права людини, що передбачає повне скасування страти. За даними організації «Міжнародна амністія», до 1995 року Україна мала один з найвищих у світі показників за кількістю смертних вироків. Офіційна статистика стверджує, що в 1994 році у нашій країні були винесені 143 смертних вироки (тільки два пом’якшені) і 60 осіб було страчено. За перші шість місяців 1995 року ще 74 особи засуджені до страти, а цифри щодо виконання вироків не наводяться, хоча, за неофіційними відомостями, було страчено до 200 осіб. Незважаючи на скасування в 1992 році страти за низку злочинів (економічні, зґвалтування з обтяжуючими наслідками і т.п.), улітку 1995 року кількість складів злочинів, що передбачають застосування страти, було збільшено з 7 до 11 за рахунок злочинів посадових осіб, не пов’язаних зі смертю потерпілого. Вступаючи до Ради Європи в листопаді 1995 року, Україна взяла на себе зобов’язання ввести негайний мораторій на всі види страт і повністю скасувати їх протягом трьох років. Однак у 1995-1996 роках було відомо, що кілька засуджених до страти — Віталій Гуменюк, Заур Зілфугаров, Анатолій Скиба, Олексій Петров (засуджений за спробу навмисного вбивства в армії) — очікували рішення про помилування чи про перегляд винесених їм смертних вироків. Де-факто в країні з березня 1997 року діяв мораторій на застосування страти.
