Понад 14 тисяч студентів можуть прийняти цьогоріч на навчання вищі навчальні заклади області 3-4 рівнів акредитації. Водночас школи Рівненщини цього літа випустили лише трохи більше 11 тисяч 11-класників, і не всі вони є вступниками. Тож нашим університетам уже «світить» недобір або скорочення кількості місць. Тим часом у коледжах і технікумах, вочевидь, буде конкурс чи не на кожне місце.
Понад 14 тисяч студентів можуть прийняти цьогоріч на навчання вищі навчальні заклади області 3-4 рівнів акредитації. Водночас школи Рівненщини цього літа випустили лише трохи більше 11 тисяч 11-класників, і не всі вони є вступниками. Тож нашим університетам уже «світить» недобір або скорочення кількості місць. Тим часом у коледжах і технікумах, вочевидь, буде конкурс чи не на кожне місце. Частину запропонованих 8410 місць займуть випускники шкіл, іншу частину — випускники 9-х класів, які воліють за краще уже почати здобувати професію, аніж ще три роки ходити до школи. Торік, приміром, вступили на навчання 10553 особи. Школи своїх учнів відпускають неохоче. І для шкіл, і для усіх інших навчальних закладів зменшення кількості тих, хто вчиться, означає й зменшення заробітків тих, хто вчить. За таких умов, на думку начальника обласного управління освіти Івана Вєтрова, на перший план виходить якість освітніх послуг на рівень закладів, що їх надають. «У нас вступна кампанія відбувається як стихійне лихо», — вважає заступник голови облдержадміністрації Олексій Губанов. Обласна адміністрація взялася ретельно стежити за тим, як вона відбувається, аж до перевірки достатньої кількості стільців у коридорах, того, чи виразно написана уся довідкова інформація і чи достатньо кваліфіковані спеціалісти працюють у приймальних комісіях. Окрім «гарячих телефонних ліній» у кожному навчальному закладі, працює такий телефон і в облдержадміністрації — 69-51-34. Дзвінків торік було 27, стосувалися вони здебільшого наявності ліцензій, а ще люди скаржилися на черги у приймальних комісіях. Черг, очевидно, не уникнути й цього літа: на прийом документів від 9-класників відведено лише тиждень, а прийняти за цей час, скажімо, до Рівненського медичного коледжу треба не менше 900 справ. Як зауважив директор коледжу Ростислав Сабадишин, доводиться насамперед приймати документи в абітурієнтів з районів, а рівненських відправляти додому, щоб приходили іншого дня. Він також радить своїм вступникам «не слухати випадкових людей, які обіцяють за винагороду вирішити усі питання». — Одна дівчина розплакалася, коли дізналася, що не пройшла, і просила зарахувати її, бо вона заплатила, — пригадує п.Сабадишин. — Страшно слухати, коли діти розповідають, кому і скільки вони платили. Ростислав Сабадишин також вважає, що потрібно робити винятки у виділенні пільгових місць для дітей з багатодітних сімей, у яких є по 8-12 дітей. І пригадав ще один випадок, коли батько абітурієнта, в якого був надто низький бал, слізно благав зарахувати сина на навчання, бо не зможе прогодувати стількох дітей, якщо той не буде вчитися. Нині у коледжі навчається 50 сиріт, 90 інвалідів та понад 100 дітей з багатодітних сімей. Таким молодим людям, які «не дотягують» до рівня коледжів і технікумів, управління освіти делікатно радить займати місця в училищах та ліцеях, що віднесені до системи профтехосвіти: навчання тільки коштом держави плюс стипендія 200 гривень на місяць незалежно від оцінок. — Загалом у профтехосвітніх закладах області 59% учнів — випускники шкіл, але зараз збільшився потік 9-класників, які, напевне, гадають, що не зможуть після закінчення школи добре скласти тести, — каже директор Рівненського торгово-професійного ліцею (колишнє ПТУ-9) Віктор Рудик. — 15% наших учнів — із соціально незахищених, тобто діти з неблагополучних сімей, інваліди та сироти. Сиріт в училищах області навчається 109, а у вищих навчальних закладах — 104, при тому, що набір у них у кілька разів більший. Профтехучилища та ліцеї області готові прийняти на навчання 3035 осіб, це на 1,7% менше, ніж торік. Цього року державне замовлення на 10% зменшене на електротехнічні, будівельні, автотранспортні та деревообробні спеціальності. Натомість на 20% більше робочих рук потребують сільське господарство, зв’язок, швейні підприємства та громадське харчування. І стільки ж, як і раніше, потрібно чоботарів та залізничників.
