У вівторок рідні, однокласники, вчителі та односельчани прийшли в дім родини Благовірних з села Лев’ятин Радивилівського району, щоб попрощатися з семирічною Вікторією. Над дівчинкою поглумився злочинець, а потім її задушив. Жалібні звуки оркестру «шматували» серця людей, проте вони не плакали, хоча очі й були затуманені слізьми. «Якби міліція віддала нам убивцю, ми б вчинили над ним справедливий суд», — кажуть люди.
Дівчинку переслідувала зла доля Коли Вікторії було 5 років, вона мало не втопилася у ставку, який розташований за сто метрів від рідного дому. Вона із шестирічним братиком Едиком гралася на березі, доки мати поралася по господарству. — Внучка, схоже, квітку хотіла дістати з води, нахилилася за нею, проте підсковзнулася на містку, на якому жінки полощуть білизну, та впала у воду, — розповідає пані Віра, бабця дівчинки. — Едик здійняв галас. З подвір’я прибігла невістка Неля. Вона й витягнула внучку з води та надала їй першу медичну допомогу, бо працює санітаркою в районній поліклініці. Віку відвезли до обласної лікарні. Вода з водоростями та мулом потрапила дівчинці в легені, тому лікарям довелося промивати дихальні шляхи. Коли Віка пішла у школу, вчителі Валентина Ковальчук та Ольга Юрковська стверджували, що вона була неординарною дитиною, не схожою на всіх інших, допитливою та жвавою. Якщо щось не розуміла, не соромилась під час уроку, а могла встати та підійти до вчителя, щоб запитати. Особливо Віці подобалась математика. Педагоги відзначають також, що дівчинка була надто довірливою до людей. У вихідні Віка ходила з рідними на богослужіння. Часто разом з братиком Едиком, який на рік старший за неї, залишалась ночувати у своєї бабці Віри. — Бабцю, якщо вам треба вимити підлогу, ви тільки зателефонуйте, ми прийдемо і все зробимо, — говорила дівчинка. — Якось із внучкою знову трапилось лихо. Діти бавились петардами. Одна з них розірвалась, ніхто з дітей та дорослих не постраждав, а Віті вона обпекла руку, — каже пані Віра. — А минулої суботи увечері мені зателефонувала невістка і сказала, що внучка зникла. Пішла бавитись на вулицю і не повернулась. Я подумала, що Віта просто загралась з кимсь зі свої подруг та залишилась у них ночувати, бо боялась темряви. Проте бабуся помилилась. Ні у кого з подружок дівчинку знайти не вдалося. Продавець магазину, розташованого поряд з будинком Благовірних, розповіла, що Віка заходила у той день. Постояла трохи біля вітрини холодильника розглядаючи. Продавець порадила дівчинці йти додому вчити уроки. І Віка пішла. Зниклу дівчинку почали шукати всім селом. Ні біля ставка, ні у ліску дівчинки не побачили. Коли до півночі залишалось з півгодини, Неля Благовірна, яка не могла отямитись від розпачу, повідомила про зникнення доньки у Радивилівський райвідділ міліції. Ніч була для рідних безсонною. Вранці селяни продовжили розшук дівчинки. Шукала її міліція, задіявши собак. — У річці ми побачили рожеву куртку та голі ніжки. Спершу навіть видалося, що це ляльку, яка стала непотрібною, хтось у воду викинув, — розповідає сусідка Галина. Проте саме у річку Слонівку убивця викинув дівчинку, щоб позбутись слідів злочину. Селом миттю розлетілась страшна звістка: «Віка втопилась!».
Міліція не має сумніву, що затримала справжнього убивцю На місце пригоди виїхали керівники міліції та прокуратури області. Дитина була y куртці, а нижня частина її тіла була оголеною. Оперативники знайшли штанці та чобітки малої. Судово-медичний експерт сказав, що дівчинку задушено. Підозрюваного у скоєнні вбивства дівчинки працівники міліції розшукали того ж дня. Ним виявився 22-річний Ярослав з Радивилова. В понеділок він вже мав їхати на заробітки в Одеську область. Підозрюваний раніше був умовно засуджений за опір працівникам міліції та хуліганство — він вдарив молотком по голові міліціонера, проте той відбувся легкими тілесними ушкодженнями. Мешканці Лев’ятина розповідають, що Ярослав виріс у багатодітній родині. — Його батько «прославився» у нас тим, що підглядав по туалетах за жінками, брат — відбував покарання за зґвалтування, інший — за крадіжки. У них лише мама у родині нормальна людина. Вона приходила, щоб попрощатися з Вікою, — розповідають мешканці села. Ярослава діти у Радивилові не боялись. Він збирав металеві речі та здавав їх на металобрухт. Інколи й діти йому віддавали свої знахідки з металу, а він розраховувався з ними то цукерками, то давав якісь копійки. Знала юнака та не боялась його й Віка. — Він заманив дівчинку у безлюдне місце. Там її роздягнув та зґвалтував. Дівчинка опиралась та кричала. Її тіло вкрите синцями. Убивця її задушив та викинув тіло у річку. У той день чоловік був у нетверезому стані, — розповідає начальник Радивилівського райвідділу міліції Віктор Мінько. За фактом навмисного вбивства за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України порушено кримінальну справу. Підозрюваний написав явку з каяттям, в якій розповів про свою наругу над дитиною. — Сумнівів щодо його причетності до скоєння цього злочину у нас немає, — стверджує начальник обласного управління міліції генерал-майор Ярослав Голомша. Під час відтворення обставин скоєння злочину Ярослав спокійно розповів та показав, як вбив дитину. — Районний суд арештував підозрюваного. Він стверджує, що задушив дівчинку, бо злякався, що вона розповість односельчанам про те, що він її зґвалтував, — повідомив «РВ» прокурор Радивилівського району Роман Дейнека.
